Радіо новини

У Білорусі реформування державної власності почалося в 1991 р. після прийняття Верховною Радою РБ постановою Про основні концептуальні положення роздержавлення і приватизації в Республіці Білорусь . Надалі принципи приватизації були закріплені в Державній програмі роздержавлення і приватизації від 16.06.1993 р. В ті роки основний упор робився на так звану малу приватизацію – житла, дрібної і середньої приватизації. Проведення малої приватизації здійснювалася при технічній допомозі Міжнародної Фінансової Корпорації(МФК). Консультаційна діяльність МФК у Білорусі відбувалася за сприяння Агентства США по міжнародному розвитку.

Спочатку велика частина державного і орендованого майна призначалися для викупу трудовими колективами. Для цього використовувалися власні засоби підприємств і, передусім, чистий прибуток. Так були приватизовані мінське швацьке ПО Комсомолка (ВАТ Miлавiца ) і завод Дормаш (концерн Амкодор ). Також з 1994 по 1999 рік за проектом МФК Мала приватизація у Білорусі було приватизовано близько 880 об’єктів комунальної власності, з них – 86% за допомогою аукціонів.

Після обрання вперше президентом Білорусі Олександр Лукашенко основний упор зробив на підвищення ефективності держсектора(в першу чергу держконцернів). Приватизація великих підприємств була відкладена.

Проте було б неправильно вважати, що білоруська влада раніше не розглядала можливість приватизації і зберігала держсектор в незмінному вигляді. За словами першого заступника прем’єр-міністра Білорусі Володимира Семашко, тема приватизації і продажу підприємств для нас не нова. У 2003-2004 роках ми провели акціонування найбільших підприємств нафтохімічного комплексу не просто так, не заради данини моді: Нафтан , Полимир , Азот та ін. Це було зроблено для того, щоб підприємства у будь-який момент були готові прийняти інвестора, образно кажучи, стояли на низькому старті. У стандартній ситуації акціонування великого підприємства триває півтора-два роки. Ніякий інвестор не чекатиме два роки .

Після акціонування нафтохімічного комплексу тодішня російсько-білоруська компанія Славнефть купила 42% акцій другого за величиною білоруського нафтопереробного заводу(НПЗ) – Мозирского. Газпром за 2,5 млрд. дол. придбав половину акцій Белтрансгаза .

Президент Білорусі Олександр Лукашенко після переобрання в грудні 2010 року став активно заявляти про необхідність проведення приватизації великих підприємств в країні 1 січня 2011 вступила в дію нова редакція закону про приватизацію держмайна. Аналітики відмічають, що нова редакція була прийнята з урахуванням рекомендацій МВФ і Всесвітнього банку. Ці міжнародні фінансові організації особливо настоювали на різкому скороченні держсектора і введення масового інституту приватної власності. В ході останніх консультацій з МВФ і Всесвітнім банком уряд Білорусі вийшов з пропозицією об’єднати агентство по інвестиціях і приватизаційне агентство. Це відповідає світовій практиці, аналогічні структури діють в окремих країнах.

Формально правовою основою для початку масової приватизації стала Директива № 4 Президенти РБ Про розвиток підприємницької ініціативи і стимулювання ділової активності в Республіці Білорусь (прийнята 31 грудня 2010 року).

Проте в проекті плану приватизації на 2011-2013 роки немає великих підприємств. При аналізі офіційних джерел складається наступна картина майбутньої приватизації у Білорусі – проект плану приватизації на 2011-2013 роки включено 134 підприємства, які планується перетворити в акціонерні товариства. До переліку увійшли такі підприємства, як Беларуснефть , уся система заводів сільськогосподарського машинобудування, у тому числі Мінський тракторний завод, Гомсельмаш , а також Білоруський металургійний завод, Планар . Ці підприємства намічено акціонувати в 2013 році.

План приватизації сформований, він має бути затверджений урядом за узгодженням з Олександром Лукашенко. Новий план приватизації відрізняється від подібних планів 2003-2004 і 2008-2009 років. Тоді основний акцент робився на акціонуванні підприємств, зараз перші два роки основна увага приділятиметься продажу акцій акціонерних товариств.

Передбачається, що в перелік ВАТ, акції яких продаватимуться в 2011 році, увійде 180 підприємств, в 2012 році – 48 підприємств, в 2013 році – приблизно 20 ВАТ. По акціонуванню інших підприємств основна робота буде проведена до 2013 року.

Розширюється перелік операцій в управлінні майном ВАТ, які проводитимуться тільки за узгодженням з Президентом Республіки Білорусь. Зокрема, це стосується відчуження будівель, споруд, ізольованих приміщень, акцій, запоруки акцій, а також другий і подальших емісій акцій відкритих акціонерних товариств, що переробляють сільськогосподарську продукцію, в статутних фондах яких є акції, що знаходяться в комунальній власності. Виняток становлять емісії акцій, пов’язаних з відчуженням і(чи) збільшенням(освітою) долі Республіки Білорусь і(чи) адміністративно-територіальних одиниць. На узгодження президента Білорусі вносяться проекти рішень відповідних місцевих виконавчих і розпорядливих органів для здійснення другої і подальших емісій акцій ВАТ, в статутних фондах яких є акції, що знаходяться в комунальній власності, а також відчуження будівель, споруд, ізольованих приміщень, акцій, запоруки акцій облвиконкомами і Мінським міськвиконкомом.

Це, якщо можна так виразитися, правовий аспект приватизації. Яка ж буде її ідеологія? На думку Михайла Ковальова, професора, декана економічного факультету БГУ, якого багато аналітиків відносять до одних з основних розробників нинішнього етапу приватизації, ми часто говоримо про повільну приватизацію у Білорусі, але це має позитивну сторону – ми не повторимо помилок Східної Європи і ГДР . На думку Ковальова, на першому етапі необхідно в процесі акціонування держвласності перейти до створення великих холдингів для їх подальшої приватизації.

На мій погляд, їх потрібно спочатку ще більше укрупнити, зробити холдинг, акціонувати(це те, що зараз починається). Очевидно, що якщо ми захочемо приватизовувати, наприклад, Тракторний завод, це виллється в одну ціну. Якщо ж ми створимо холдинг машинобудування, до якого увійдуть усі аграрні підприємства( Гомсельмаш , агрегатний завод у Бобруйську і так далі), то такий холдинг коштуватиме набагато дорожче. В цьому випадку ми зможемо не лише знайти інвестора, який відразу купить контрольний пакет акцій, але і притягнути портфельних інвесторів . Михайло Ковальов особливий упор робить на розвиток внутрішнього білоруського фондового ринку і залучення національного капіталу до приватизаційних процесів. Як це можна зробити в умовах Білорусі, де уся бізнес-діяльність активно контролюється державою, питання залишається відкритим.

Також декан економічного факультету БГУ категорично виступає проти обвальної приватизації за типом російської першої половини 90-х років минулого століття.

Безумовно, особливий інтерес викликає питання приватизації нафтохімічного комплексу Білорусі. Перший заступник прем’єр-міністра Білорусі Володимир Семашко так визначив основні вимоги до майбутніх інвесторів в цей сектор. Президент чітко визначив умови залучення іноземних інвесторів і продажу пакетів акцій. Інвестор повинен мати власний фінансовий капітал: не лише для викупу пакету акцій, але і для того, щоб на тривалу перспективу вкладати гроші в розвиток підприємства. Щоб підприємство нафтохімії розвивалося, потрібно через 3-5 років оновлювати основні фонди, фонди підприємств мікроелектроніки, радіоелектроніки потрібно оновлювати раз в три роки.

Друга умова: інвестор повинен мати свої матеріальні ресурси. Наприклад, покупець пакету акцій підприємств нафтопереробки і нафтохімії повинен мати свою сиру нафту – це дає гарантії завантаження підприємства.

Третя умова: інвестор повинен мати ринки збуту. Наприклад, якщо приходить інвестор з Європейської спільноти, це дає певні гарантії того, що продукція продаватиметься на європейському ринку .

Передбачається, що і в нафтохімічному комплексі Білорусі спочатку буде створено єдиний холдинг – Білоруська нафтова компанія(за зразком концерну Белнефтехим ). Білоруська нафтова компанія(БНК) повинна почати працювати в травні 2011 року, тоді ж почнеться робота по пошуку стратегічного інвестора для продажу пакету акцій БНК. Мабуть, що процес акціонування і подальшої приватизації БНК регулюватиметься окремим указом президента Білорусі.

Другий по потенційному приватизаційному інтересу сегмент білоруської промисловості – виробництво калійних добрив, компанія ВАТ Беларуськалий (входить до складу концерну Белнефтехим ). Це найбільший в СНД виробник калійних добрив(У 2010 році ВАТ Беларуськалий зробило 8,6 млн. т калійних добрив проти трохи більше 4,3 млн. т в 2009 році). Останніми роками Беларуськалий став основним постачальником валюти до бюджету Білорусі. Заборона на приватизацію Беларуськалия була знята в червні 2010 року, тоді ж почалося акціонування підприємства(працівники підприємства при цьому були позбавлені права на пільгову приватизацію). Першим виразив інтерес до пакету акцій знову створеного ВАТ російський Уралкалий , який вже володіє частиною Білоруської калійної компанії (найбільшого російсько-білоруського трейдера з продажу добрив – доля постачань на світовий ринок складає більше 30%). Тоді Мінськ оцінив вартість 100 відсотків акцій ВАТ Беларуськалий в 30 млрд доларів, тобто Уралкалий за близько 20% акцій Беларуськали повинен був заплатити від 6 до 7 млрд. доларів(за контрольний пакет акцій Беларуськалия Уралкалий готовий був запропонувати $ 7,5 млрд.). Після цього Мінськ заявив про готовність продати контрольний пакет ВАТ китайським або індійським інвесторам.

Питання доступу російського капіталу до процесу приватизації у Білорусі набуває особливого значення в період формування ЄЕП, яке припускає зняття усіх перешкод на шляху руху капіталу усередині інтеграційної трійки . Ми готові збільшувати нашу присутність тут, активно брати участь в процесах приватизації , – сказав Герман Греф. Він нагадав, що Ощадбанк Росії створив інвестиційну компанію у Білорусі. Тому структурно ми до цього готові. Думаю, з нашим досвідом можемо бути корисні Білорусі , – відмітив керівник Ощадбанку.

Встає питання про соціальні наслідки прийдешньої приватизації. Лукашенко завжди особливо гордився рівнем соціальної підтримки у Білорусі, хоча його опоненти упевнені, що такий патерналізм знижує конкурентоздатність білоруської промисловості Безробіття в країні, за офіційними даними, складає менш одного відсотка економічно активного населення(відтік економічних мігрантів в Росію при цьому не враховується). Багато підприємств існують за рахунок прямої держпідтримки. Навряд чи нові власники погодяться підтримувати економічно неефективні підприємства і фінансувати в повному об’ємі соціальні програми. Проте офіційний Мінськ продовжує наполягати на збереженні усіх соціальних пільг для працівників підприємств в повному об’ємі Також незрозуміло, чи будуть трудові колективи користуватися якими-небудь пільгами при масовій приватизації.

За інформацією офіційних джерел, очікується розгляд питання про можливість напряму частини чистого прибутку державних організацій і організацій з переважаючою долею держави на придбання акцій, що належать Білорусі, за номінальною вартістю в цілях подальшого розподілу серед працівників колективу залежно від внеску у розвиток організації.

Усі наведені вище факти свідчать про те, що у Білорусі доки немає дорожньої карти приватизації , що детально пропрацювала. І цей процес в країні залежатиме від дуже багатьох чинників, що часто безпосередньо суперечать один одному.

В той же час вихід Білорусі у рамках формованого ЄЕП на фінансові ринки Росії і Казахстану дає Мінську деякий час для доопрацювання рішень по приватизації(у 2010 році у момент фактичної кредитної блокади з боку Росії Мінськ міг піти на екстрений розпродаж держмайна для покриття дефіциту, що все збільшується, торгового балансу).

Дуже багато що у визначенні стратегії приватизації у Білорусі залежатиме від вибору основного консультанта. Головним завданням консультантів в ході приватизації є визначення адекватної оцінки потенціалу підприємств, їх активів, порядку і термінів проведення конкурсів з їх продажу, а також залучення потенційних інвесторів. Зараз Мінськ веде збір пропозицій від потенційних кандидатів(можливо, консультантів буде декілька). Ясно тільки одне: приватизація у Білорусі не йтиме по російських рецептах початку-середини 90-х років минулого століття.

Схоже, терпінню столичної влади приходить кінець – до табору опозиції на Чистих ставках приїхали чиновники московської префектури, незадоволені порушенням протестуючими громадського порядку.Крім того, до пам’ятника Абаю Кунанбаєва, біля якого вже тиждень проходять «народні гуляння», в даний час підтягуються додаткові сили поліції.

Представники префектури складають акт, підставою для якого служать скарги мешканців прилеглих будинків.Незадоволені москвичі звинувачують опозиціонерів у витоптуванні газонів і «загажіваніі» прилеглих територій.Ксенія Собчак, коментуючи ситуацію, розповіла журналістам, що влада зажадала прибрати з газону «польову кухню».«Куди – не ясно», – розводить руками телеведуча.

Самі ж активісти не вірять у можливий розгін табору.«Ми живемо в звичайному режимі і нам обіцяли, що виганяти нас не будуть», – заявив один з організаторів «народних гулянь» Данила Лінделе.До речі, сьогодні на Чистих ставках запланований показ вистави столичного Театра.doc.

Липецьким Управлінням доріг в травні 2012 року серед регіональних дорожніх організацій, які забезпечують порядок на закріплених автошляхах, проводиться конкурс-огляд «Чиста дорога».Шляховикам слід прибрати на узбіччях сміття, скосити траву, пофарбувати автопавільйони, замінити пошкоджені сигнальні стовпчики і дорожні знаки.Призерам і переможцям конкурсу-огляду будуть вручені нагороди.

Місячник, присвячений чистоті на автошляхах, в регіоні проводиться другий рік.Головним завданням заходу є прищеплення громадянам дбайливого ставлення до майна держави, а також підвищення загального рівня культури користувачів автодоріг.Залучення до участі в даній акції ЗМІ і громадян – головний показник оцінки роботи автодорожніх підприємств.В Управлінні доріг закликають усіх користувачів трас, а також жителів Липецької області, надати підтримку шляховикам.Така взаємодія дозволить істотно скоротити витрату коштів на прибирання сміття.До слова, на ці цілі щорічно виділяється понад дев’ять мільйонів рублів з бюджету області.

У травні дорожніми службами регіону розпочато ремонт автомагістралей, на яких укладається новий шар покриття.За Липецьк дорожниками закріплено 5485 кілометрів регіональних доріг.

Сьогодні, в понеділок, в аеропорту Донецька відкрився новий термінал, якому минулого місяця Донецький облрада присвоїла ім’я композитора Сергія Прокоф’єва, який народився на Донбасі.З нагоди відкриття проходить урочиста церемонія, на яку прибули глава української держави Віктор Янукович, міністр інфраструктури Борис Колесніков та інші почесні гості.

Як повідомляє Мінінфраструктури, сьогодні під час відкриття терміналу, у цьому аеропорту вперше приземлився Boeing-747, що зробив посадку на нову смугу, введену в експлуатацію минулого літа.Тоді не неї сів найбільший у світі вантажний літак – «Мрія».

У новому терміналі, побудованому компанією «Альтком», сім поверхів, з яких три є основними.Висота будівлі 19 метрів (найвища його частина – 23 метри).Площа будівлі становить 58000 кв.м, зали очікування розташовуються на площі 5000 кв.м, комерційні об’єкти займають 4000 кв.м.Пропускна спроможність терміналу збільшилася в 10 разів, тепер на годину він здатний пропустити до 3100 чоловік.

Протодиякон Андрій Кураєв вчора під час зустрічі з санкт-петербурзької молоддю запропонував хуліганським способом зірвати запланований пітерський концерт знаменитої американської поп-діви Мадонни.

Нагадаємо, що Мадонна пообіцяла під час свого виступу підтримати російських гомосексуалістів, пригноблених рештою суспільства.Кураєв заявив, що будь-яка нормальна людина перед концертом повинен подзвонити у відповідну силову інстанцію і повідомити про нібито наявної бомбі в місці проведення заходу.Додамо, що депутат пітерського парламенту Віталій Мілонов пообіцяв відвідати концерт Мадонни з метою здійснення контролю за ретельним дотриманням ухваленого закону про заборону пропаганди гомосексуалізму, причому Милонов додав, що з’явиться не сам, а з сотнею релігійних активістів, які представляють православну і мусульманську громади.

Проте вже сьогодні Андрій Кураєв поспішив підкреслити, що його слова були лише жартом, додавши, що якщо Мадонна їде до Росії пропагувати гомосексуалізм, тобто порушувати закон, то необхідно заздалегідь повідомити в МЗС, щоб відомство не дозволив співачці приїхати в країну.

Як свідчать документи, надані Високим судом Великобританії, олігарх Борис Березовський, на якого в Росії заведено кілька кримінальних справ, протягом шести років надавав спонсорську підтримку британському Принц Майкл Кентський, двоюрідному братові королеви Єлизавети II.У період з 2002 по 2008 роки Березовський виплатив принцу Майклу не менше 320 000 фунтів стерлінгів.

Всі фінансові кошти опальний бізнесмен, чиєю екстрадиції Росія ніяк не може домогтися, 56 разів перекладав через офшор.Платежі від 5000 до 15 000 фунтів стерлінгів надходили на рахунок якоїсь компанії, власником якої є особистий секретар Майкла.Британські журналісти вважають, що отримані гроші принц міг витрачати на виплати співробітникам свого офісу чи на утримання апартаментів в Кесінгстонском палаці.Сам Березовський заявляє, що Макл Кентський випробовував фінансові проблеми і російський олігарх просто допомагав йому.

Варто відзначити, що фінансову підтримку принцу надавала і його двоюрідна сестра королева Єлизавета II, щороку виплачуючи «бідному родичеві» 100 000 фунтів стерлінгів, щоб на утримання її брата не йшли гроші британських платників податків.

У Ризі Інститут філософії і соціології(ИФС) Латвійського університету представив російську версію збірки статей під загальним заголовком Євреї Латвії і Радянська влада 1928 – 1953 . Авторами статей виступили латвійські історики Айвар Странга, Эрик Жагарс, Дайна Блейере, Йосип Штейман, Ирене Шнейдері і Артур Жвинклис. Вступна стаття і укладення належать перу провідного дослідника ИФС, доктора історії Лео Дрибина. Він же укладач і науковий редактор збірки, повідомляє кореспондент ИА .

Часові рамки дослідження визначила, з одного боку, участь Компартії Латвії в парламентських виборах 1928 року, і смерть Йосипа Сталіна в 1953 році – з іншою. Вихід в 2009 році цієї збірки латиською мовою став свого роду відповіддю на антисемітські висловлювання в латвійській пресі і укорінені в масовій свідомості міфи про нібито вирішальну роль латвійських євреїв в тому, що крушить незалежності Латвії і червоному терорі, що розгорнувся в країні зі встановленням радянської влади, – так позначив головну ідею видання Дрибин(ця ідея текстуально затверджена не стільки в масовій свідомості, скільки в еталонній для державної пропаганди Латвії книзі Історія Латвії. ХХ століття , що вийшла на державні кошти з передмовою президента Латвії Вайри Вике-Фрейберги і представленою в 2005 році в президентському палаці в Ризі. Саме цю книгу президент Латвії і інші посадовці країни представляли своїм іноземним колегам під час офіційних зустрічей – ИА ). Це удар по брехливій вигадці, що євреї були ворогами, що зруйнували Латвійську республіку. Латвію розгромили не євреї , – заявив Дрибин. За словами історика, ця праця спирається на архівні дані: 75% згаданих в книзі фактів витягнуті з фондів документохранилищ, причому уперше.

Необхідність російського видання Дрибин пояснив тим інтересом, який до цієї теми проявляє громадськість Ізраїлю, США, Німеччини і Росії, що читає по-російськи. Приймаючи рішення підготувати російське видання, врахували і те, що у нас в Латвії також дуже багато(35%) тих, хто читає історичну літературу тільки російською мовою , – відмітив учений.

Презентацією збірки Дрибин скористався для того, щоб вказати джерела походження міфу про єврейську п’яту колону , що встромила ніж в спину Латвійської республіки. За його словами, міф цей народився не в Латвії, а у Берліні навесні 1941 року, тобто ще до того, як гітлерівська Німеччина вторглася в межі Радянського Союзу(правда, у своїй вступній статті до збірки Дрибин вказує і на місцеві, тобто латвійські, джерела антисемітських ідей і настроїв). Тоді ж, навесні 1941 року, німці розробили метод і тактику поширення цього міфу, з тим щоб підготувати населення Латвії до перетворення Латвії на один з перших полігонів Холокосту. За дорученням Йозефа Геббельса просування цього міфу здійснювала група германських пропагандистів під керівництвом Ханса Эйжена Дреслера. Саме він стояв за виданням пропагандистського комікса Страшний рік ( Baigais gads ), а вказані на титулі автори були лише виконавцями. Ця література служила підмогою Холокосту і одночасно його виправданням , – вказав Дрибин.

Проте Геббельс і його міністерство не були до кінця задоволені розмахом антисемітської пропаганди на окупованій території Радянської Прибалтики. З Берліна поступила директива показати місцевих євреїв як головних адептів американської і англійської плутократії. У виконання цієї вказівки в місцевому друці з’явилися сотні публікацій на тему того, що євреї поширювали в Латвії ідеї лібералізму, демократії і толерантності. Більше того, місцевий підрозділ міністерства пропаганди Рейху отримав припис переглянути усю історію Латвії як національної держави під тією точкою зору, що в 1920-і роки усі у свої руки захопили євреї: пануючи в економіці, вони за роки незалежності отримали більше прибутку, ніж за попередні 200 років свого проживання на цих землях. Так, хтось Теодор Зелтиньш писав в латвійському друці, що вожді держави – Ульманис і Мунтерс – перетворили Латвію на придаток англо-американської політики. Розповівши про це, Дрибин підкреслив, що антиамериканізм в Латвії поширений і сьогодні, і що ця велика і небезпечна помилка: Історія показує, що тільки прихильність західної демократії служить запорукою незалежності Латвії .

У свою чергу, професор історії Латвійського університету, один з ключових авторів книги Історія Латвії. ХХ століття , одне з авторів збірки(його перу належать статті Євреї в Комуністичній партії Латвії в роки авторитарного режиму Карлиса Ульманиса і Окупація Латвії 17 червня 1940 року і євреї ), Айвар Странга, відмітило, що названа праця не просто книга про євреїв, а книга про доленосні для Латвії події, тому російське видання було доповнене матеріалами, які не стануть відкриттям для широкого читача, але можуть зацікавити тих, хто мало знайомий з латвійською історією. Як приклад він привів фрагмент телеграми, яку радянське постпредство в Ризі направило Сталіну і Берии влітку 1940 року : Демонстрантів супроводжують наші танки . Чи неправда мило ?, – посміхнувся професор.

За його словами, в ході дослідження, був розвіяний образ жида-чекіста , що склався в Латвії : Немає цього засилля жидів в середовищі більшовиків : 10%, максимум 12% співробітників ЧК в Латвії були євреями . Інша страшна правда, але все-таки правда , за словами Странги, полягає в тому, що радянські танки в червні 1940 року зустрічали( на жаль !) усі представлені в Латвії народи( навіть поляки !). Що стосується конкретно євреїв, то їх назустріч радянським танкам штовхнув чинник падіння Парижу 14 червня . Почуття страху перед Гітлером було властиво євреям, народжувало у них уявлення про те, що Сталін був меншим злом , – підкреслив історик. Без сумніву, Сталін був меншим злом. Злом, але меншим , – додав Странга. Його колега Артур Жвинклис виступив з викриттям того, що склався, на його думку, в Росії міфу про Латвію, як про етнократическом державу, де національні меншини нібито тягнули жалюгідне існування. Але євреї в Латвії мали свої партії і у нас це давно відомо, а в Росії – ще ні , – підкреслив він просвітницьке значення своєї роботи. Одночасно, як би вибачаючись за участь євреїв у визвольній війні проти гітлерівської Німеччини, Жвинклис відмітив, що в якості бійців Червоної Армії євреї могли зі зброєю в руках захищати себе(і не лише себе) і не вина євреїв, що їх союзником був Сталін . Завіреннями в нескороминущій лояльності євреїв демократичній Латвійській Республіці пістрявить і увесь його(в цілому досить слабкий) нарис Євреї в період парламентського ладу Латвії . Від імені усіх авторів збірки виступила Ирена Шнейдері, що написала для нього статтю Латвійські євреї і радянський режим(1944-1953). Історія була, є і буде міфом. Йдеться тільки про варіації. Світлого майбутнього не буде – це утопія. Газети брехали, брешуть і брехатимуть. Не говоритимемо і про правду – у кожного вона своя. Але до своєї роботи кожен з нас відносився чесно і тому збірка Євреї Латвії і Радянська влада – це чесна книга, це чесна робота , – сказала Шнейдері. ИА пропонує ознайомитися із скороченим перекладом рецензії латвійського історика Каспара Зеллиса на перше латиське видання Євреї Латвії і Радянська влада 1928-1953 , опублікованою в одному з наукових видань :

Євреї Латвії і Радянська влада 1928-1953. Наукове дослідження, складене науковим редактором Л. Дрибиним. Рига, інститут філософії і соціології ЛУ, 2009. 308 стор.(Ethnicity, 1(2), 2010)

Збірка робіт семи авторів присвячена євреям Латвії і поворотам і змінам в їх стосунках із сталінським режимом в радянські часи. Хронологія збірки – період з 1928 по 1953 – ці роки в історії називаються Час сталінізму . У латиській історії початок цього періоду пов’язаний з виборами в 3-й Сейм, коли місцеві комуністи уперше брали участь у виборах, що збільшило їх авторитет. Автори збірки зуміли знайти хронологічний поворотний пункт в історії СРСР і Латвії.

Лео Дрибин, автор і науковий редактор збірки, у введенні відмічає місце теми в історіографії Латвії, обгрунтовує необхідність дослідження. Два чинники показують необхідність дослідження : недостатнє дослідження теми і концепція єврейських більшовиків , створена нацистами і її місце в пам’яті частини нашого суспільства(стор. 8, 15). Нестача заснованого на джерелах дослідження стосунків євреїв і радянської влади в Латвії було основою цієї передумови. Історіографія, фактично, розкривала тільки декілька фрагментів проблематичних груп. Історики в Латвії останніми роками приділяли увагу в основному проблемі Холокосту, забуваючи про інші питання Збірку заповнить проміжок, що стосується проблеми в історіографії Латвії.

У соціальній свідомості Латвії безперечно існує значний стереотип про євреїв як п’яту колону в 1940 г. Концепція або міф про єврейських більшовиків не почався в Німеччині; він розпочатий в Росії під час громадянської війни реакційною білою гвардією. Пізніше емігранти розповсюдили його в Німеччині і інших країнах Європи(Келлог, 2005).

Дослідницька частина збірки розпочата Артуром Жвинклисом в статті Євреї під час парламентської республіки Латвії в 1928-1934 . Автор описує політичні переваги і погляди євреїв в демократичний час в Латвії. і робить висновок, що більшість євреїв не підтримували комуністів, і, оскільки комуністична партія в Латвії не була дуже популярною, вони не могли мати великого впливу. Можна заперечити проти факту, що один з видатних росіян газет Сьогодні названий автором вражаючим глашатаєм єврейської громадської думки . Чи робить той факт, що газета довгий час належала і редагувалася етнічними євреями, її вражаючим глашатаєм єврейської громадської думки ? Чи не слід віднести ці твердження до Rigaesche Rundchau також, оскільки єврейська соціальна і економічна еліта віддавала перевагу германському середовищу?

Професор Айварс Странга у своїй статті описує наступний хронологічний період – роки авторитарного режиму Улманиса(1934-1940). Він підкреслює, що ЛКП не впливала серйозно на внутрішню політику Латвії і не можна говорити про велику кількість євреїв в ЛКП навіть в регіонах з великою кількістю єврейського населення(Странга, стор. 64-65). Друга стаття Странги Окупація Латвії 17.06.1940 і євреї могла б бути основною статтею у збірці. Ця стаття розкриває, якою нечесною була нацистська пропаганда, коли вони заявляли, що коли більшовики окуповували Латвію 17.06.1940, натовпи євреїв вітали їх трояндами, навіть поцілунками, і виражали свою гостинність іншими способами(Альбатрос(А. Кродерс), 1941). Аналізуючи вітання окупаційної армії в Ризі і інших частинах Латвії, Странга робить висновок, що що вітають вели брутальні інстинкти, а не чітка ідеологія або розуміння і що євреї не домінували в натовпі тих, що вітають (Странга, стор. 106).

В той же час ця стаття торкається питання, яке доки досить не досліджене, – відношення населення до радянської окупації, оскільки проведені дослідження доки розкрили тільки стосунки латиської політичної еліти і радянської влади. Таким чином, стаття важлива для розуміння не лише історії євреїв Латвії, але і історії Латвії в цілому.

Стаття Дайни Блейере про роль євреїв в перший рік радянської окупації(1940-1941) продовжує досліджувати нацистський міф про єврейську радянську владу в Латвії. Автор проаналізувала єврейський чинник в комуністичній партії, комсомолі, адміністрації і суді, банках, виконавських комітетах, пресі і так далі. Аналіз побудований на великій кількості джерел і розкриває, що пропорція євреїв на керівних позиціях була обернено пропорційна до того, наскільки значною ця сфера вважалася владою радянського режиму, що доводить, що велася спрямована політика, що не дозволяла євреям займати важливі позиції(Блейере, стор. 146).

Эрик Жагарс зробив дослідження участі євреїв в радянських військових силах і репресивних організаціях. Цим дослідженням він підірвав міф, створений нацистською пропагандою, що уся влада в Латвії була в руках КДБ, озброєної єврейської гвардії і іншої шушвалі, більше того, головні кати і питальщики були євреї (Пастори жидизма в Єлгаві, 1941). Аналізуючи роль євреїв в армії, КДБ, міліції і робочій гвардії, автор підкреслює нестачу єврейського домінування в керівних організаціях в радянській Латвії в 1940-1941 г.г. і додає, що єврейська община, як і інші етнічні групи, в Латвії сильно постраждала від покарань і депортацій, нехай навіть євреї і були представлені в каральних органах(Жагарс, стор. 174).

Стаття Йосипа Штеймана присвячена долі євреїв в СРСР і Червоній Армії під час 2-ої світової війни. Ця стаття заснована на роботах, опублікованих раніше, і не дає вкладу в дослідження по цій темі. Автор повідомляє, що, коли Німеччина атакувала СРСР в 1941 р., євреї сподівалися, що Червона Армія врятує єврейське населення(Штейман, стор. 16). Фактично, знищення євреїв розпочалося тільки з операції Барбаросса і інформація про знищення євреїв, наприклад, в Литві, не могла досягти Латвії, оскільки німці просувалися вперед дуже швидко, і єврейські біженці, що втекли з Литви в Латвію, не могли про це знать. На мою думку, ідея, що євреї намагалися бігти в РСР, щоб уникнути знищення, неправильна. До радянської окупації суспільство в Латвії було добре інформоване про німецьку расистську анти-єврейську політику, так що пояснення професора і історика Олександри Роловой ми бігли, щоб уникнути приниження може бути точнішим.

Затвердження автора, що не більше 16.000 євреїв стали біженцями, потребує детальнішого обгрунтування. Оскільки робота в основному заснована на спогадах, вона б виграла, якби автор використав відповідні методи, щоб критично оцінювати спогади, і якби він проаналізував соціальну пам’ять євреїв Латвії в СРСР або Червоній Армії під час 2-ої світової війни замість того, щоб в основному приділяти увагу біографіям інтерв’юованих осіб і описам, ким вони були до війни і після війни.

Дослідження Ирени Шнейдері присвячено євреям Латвії з 1944 по 1955 рр. Автор розкриває післявоєнний час під владою Сталіна і аналізує місце євреїв. Цю статтю треба назвати однією з найважливіших у збірці(разом із статтями Странги і Блейере), оскільки вона розкриває не лише складні стосунки євреїв і радянського режиму в згаданий період часу, але і дає інформацію про повернення додому євреїв Латвії, які бігли в 1941 р., про імміграцію радянських євреїв, про євреїв, що брали участь в післявоєнному соціальному і політичному житті, про спроби емігрувати і репресивних заходах проти них. Автор підкреслює, що єврейська община в Латвії не була відновлена після 2-ої світової війни, і думки про радянську владу сильно розрізнялися залежно від того, виражені вони євреями Латвії або тими, хто приїхав з СРСР. Питання які були стосунки євреїв Латвії і що прибули з СРСР ? виникає при читанні роботи Шнейдері. Це міг би бути хороший матеріал для окремого дослідження: сподіваюся, воно буде проведено в майбутньому. Збірка є великим кроком вперед не лише стосовно історії євреїв Латвії, але і історії Латвії. Автори мали справу з дуже важливим предметом – розкриття того, що міра співпраці євреїв з радянською владою була такою ж маленькою або навіть менше, ніж співпраця латишів або росіян Латвії із сталінським режимом. Концепція дослідження була виконана і міф про надмірно активну співпрацю євреїв з комуністами підірваний.

Ми з нетерпінням чекатимемо логічного продовження цієї роботи – дослідження або збірки робіт про євреїв Латвії і радянської влади після смерті Сталіна і до розвалу СРСР .

Сьогодні, 13 травня, столичний градоначальник Сергій Собянін відвідав проходить у парку імені Горького фестиваль мистецтв «Черешневий ліс», де пограв з відвідувачами в настільний теніс, сфотографувався з дітьми та посадив саджанець черешні.На питання про те, чи часто він садить дерева, мер Москви відповів ствердно і пояснив, що дерева він садить щотижня, але черешню вперше.

Сергій Собянін пообіцяв, що буде стежити за своїм саджанцем, так як часто буває в парку Горького.«Подивіться, раніше парк був страшнувато, а тепер перетворився», – з посмішкою сказав столичний градоначальник, відзначивши при цьому, що необхідно провести реконструкцію головного входу і оновити газони.

Сергій Капков, керівник московського департаменту культури, додав, що всього в столиці планується посадити понад тисячу черешень.Така пропозиція не викликала бурхливого захоплення у мера.«Черешня місто засаджувати не варто, але озеленювати Москву потрібно», – підсумував градоначальник.

Папська рада привітав усіх буддистів світу зі святом Весак – днем ​​народження Будди, його просвітлення і наступним зануренням в Нірвану.Кардинал Торан в своєму посланні звернув особливу увагу на те, що буддизм заснований на головних людських чеснотах, виховання молоді проходить в дусі поваги до інших світових релігій.

Основні постулати буддизму – неспричинення шкоди собі подібним, співчуття і щедрість – прийнятні і шановані представниками всіх конфесій.Ці цінності прищеплюються молодому поколінню, представники якого вчаться співпрацювати з людьми, що сповідують інші релігії і розділяти відповідальність за все проіхсодящее у світі, йдеться в листі Папської Ради.

Весак відзначають в перший повний місяць другого місяця за індійським календарем.Буддисти віддають почесті своєму Всевишньому, згадуючи день його народження, занурення у Нірвану і просвітління.Всі ці події, відповідно до міфу, відбулися в різні роки, але в один і той же календарний день.

Психологи не знають, як вести себе в ситуації, коли їм стає відомо про суїцидальних схильностях дитини – чи варто повідомляти про це їх батькам чи ні.Поки не існує ніяких офіційних норм, які б регулювали цей нюанс.Останні тижні Росію охопила хвиля підліткових суїцидів, тільки за 16 лютого чотири дитини звели рахунки з життям, одну дівчинку вдалося врятувати.

У країні почалася активна боротьба з суїцидальними спробами, уповноважений з прав дитини закликав школи негайно проводити роботи з учнями для профілактики спроб самогубства, соціальні мережі видаляють групи, які так чи інакше пов’язані з цією темою.

Завдання психолога – надати допомогу дитині, не порушуючи етики.80% самогубств трапляється через психологічного насильства вдома або в навчальному закладі.Невідомо, що чекає такого підлітка, якщо його батькам, які і так жорстокі з ним, ще повідомити про суїцидальних схильностях чада.Як варіант розвитку подій, можна не говорити батькам прямо про існуючу загрозу, а повідомити, що слід бути уважнішими – дитина пригнічений, погано себе почуває, попросити звернути увагу на його поведінку і таким чином не порушувати особисті права на конфіденційність.

Згідно з результатами останніх досліджень, значна кількість американських громадян перейшли від звичних багатьом паперових книг до електронних носіїв інформації, так званим цифровим «букрідерів».

Кожен п’ятий громадянин Сполучених Штатів використовує можливості вищезазначених цифрових пристроїв, які, на думку вчених, змусили американців знову повернутися вже до практично забутого заняттю – читанню книг.Американці з полюванням дарують один одному всілякі планшети і «букридер», унаслідок чого продажі цих пристроїв безперервно зростають.Поки більшість жителів США все-таки воліють друковані видання, але зростання користувачів цифрових «букрідерів» говорить про те, що перевага поступово буде танути.

У минулому році кожен другий американець знайомився з інформацією, матеріалами за допомогою новітніх технологій, будь то комп’ютер, мобільний телефон або електронні книги.Швидкість, з якою електронні книги входять у життя, дуже висока.Лише одна компанія Amazon сьогодні продає більше мільйона «букрідерів» на тиждень.

Згідно з останнім опитуванням, залишити Росію мають намір близько 11% населення країни.Ця цифра в 2 рази нижче торішніх показників.Природно, не всі бажаючі покинуть рідну країну, так як у багатьох просто немає можливості на переселення, адже лише забезпечені громадяни можуть дозволити собі виїхати в іншу країну назовсім.

У кожній країні знайдеться людина, яка мріє покращити своє життя за допомогою переїзду.Якщо порівняти нашу країну з країнами Європи, то кількість бажаючих там набагато більше.Думки людей з приводу переїзду безпосередньо залежать від влади країни.Якщо держава здатна забезпечити людям гарні умови для життя, то й їхати не захочеться.

Серед респондентів були прихильники різних політичних партій.Звичайно, найбільша кількість бажаючих серед тих, хто на виборах підтримував Прохорова.Але і прихильників Путіна було чимало.Радує те, що майбутній президент не любитель швидких змін і революцій.Можливо, з його приходом до влади життя росіян і далі буде поліпшуватися.

Депутат Держдуми, член ЦК КПРФ Віктор Илюхин. Ілюстрація: radiorus.ru

В ніч з 19 на 20 березня в Підмосков’ї на 63-му році життя раптово помер депутат Держдуми, член ЦК КПРФ Віктор Илюхин. Як передає кореспондент ИА, про це повідомляється на офіційному сайті КПРФ.

За офіційною версією, смерть настала від гострої сердечної недостатності.

Віктор Илюхин народився в селі Сосновка району Коваля Пензенської області 1 березня 1949 року. У 1971 році закінчив Саратовський юридичний інститут. Трудову діяльність начал вантажником в ліспромгоспі Коваля. Одночасно з навчанням в інституті працював слідчим в Пензенському РОВД. Після закінчення інституту ім. Д. И. Курського за фахом юрист-правознавець( правознавство ) відслужив рік термінової служби у Військово-морському флоті на плавбазі підводних човнів Тихоокеанського флоту. З 1975 року працював слідчим в районній прокуратурі, слідчим Пензенської обласної прокуратури, заступником начальника слідчого відділу, начальником відділу, заступником прокурора Пензенської області. У 1978 році Илюхин вступив в КПРС.

У 1984-1986 рр. він займав пост заступника прокурора Пензенської області. У 1986-1989 рр. працював в генеральній прокуратурі СРСР заступником начальника головного слідчого управління. У серпні 1989 року Илюхин був призначений начальником управління по нагляду за виконанням законів про державну безпеку, він став членом колегії прокуратури і старшим помічник генерального прокурора СРСР.

4 листопада 1991 року Илюхин порушив проти президента СРСР Михайла Горбачова кримінальну справу по статті 64 Кримінального Кодексу РРФСР(зрада Батьківщині) у зв’язку з порушенням клятви і Конституції СРСР. Через два дні був звільнений з прокуратури СРСР. Після відходу з прокуратури він працював оглядачем газети Правда , був завідуючим правовим відділом видання.

У 1993-1994 рр. був співголовою Фронту національного порятунку. Після того, як, згідно з указом Єльцина, були розбещені Верховна Рада і З’їзд народних депутатів РРФСР, Илюхин зборами народних депутатів був призначений прокурором і порушив кримінальну справу за фактом антиконституційних спроб припинення діяльності з’їзду народних депутатів, Верховної Ради, законно обраних судових органів . 12 грудня 1993 року обраний депутатом Державної думи першого скликання по Першотравневому одномандатному округу №136(Пензенська область). У тому ж році він очолив громадську комісію з розслідування антиконституційної діяльності Горбачова. У січні 1994 року обраний головою комітету Державної думи по безпеці.

11 квітня 1995 року увійшов до національної ради КРО, головою якої став Юрій Скоков. У грудні 1995 року обраний депутатом Державної Думи 2-го скликання. Увійшов до фракції КПРФ. 30 січня 1996 року обраний головою Комітету Думи по безпеці.

Після загибелі Льва Рохлина в 1998 році Илюхин стає головою Руху на підтримку армії, оборонної промисловості і військової науки(ДПА), яке має 76 регіональних відділень і об’єднує сотні тисяч учасників.

У грудні 2003 року Илюхин в четвертий раз обраний депутатом Державної Думи, є заступником голови комітету Держдуми по безпеці. У грудні 2007 року був обраний депутатом Державної Думи п’ятого скликання, заступник голови Комітету ГД за конституційним законодавством і державним будівництвом.

Вперше в Уфі відбувся форум «Майбутні мами», на якому була запропонована оригінальна ідея – створити народні університети для мам.Як вважає глава Союзу жінок РБ, в рамках Року щасливого дитинства й сімейних цінностей це було б дуже до речі, тим більше в Башкирії вже давно і успішно функціонують народні університети третього віку.

Учасниці форуму, практично всі вагітні жінки, підтримали цю ініціативу.На зборах виступив головний акушер-гінеколог Башкирії Олександр Афанасьєв, він вважає, що авторитет сім’ї необхідно підвищувати, коли всі навколо прийдуть до усвідомлення того, що дитина – це головна цінність життя, то багато проблем суспільства взагалі зникнуть.

На рамках форуму майбутніх мам консультували різні профільні фахівці з міністерств і відомств Башкирії, всі учасниці отримали інформаційні брошури, де викладено основні закони, що стосуються материнства, дітей, родини.Союз жінок РБ пообіцяв проводити такі заходи постійно.

Як стало відомо журналістам, мер Москви Сергій Собянін розпорядився в найближчі три неділі організувати безкоштовний транспорт до московських кладовищах від довколишніх станцій метрополітену.За православним традиціям наступні три неділі люди масово відвідують могили близьких.Це Вербну неділю (8 квітня), день, коли Ісус увійшов у Єрусалим; Великдень – 15 квітня і православна Червона Гірка (23 квітня), свято, що символізує повний прихід весни.

У ці дні квітня ГУП Мосгортранс організовує спеціальні автобусні рейси, які доставлять москвичів і гостей столиці до столичних кладовищ.На ці цілі мерія виділить більше тисячі автобусів.Складено близько 40 маршрутів до 16 кладовищ Москви.Раніше влада рекомендувала громадянам відмовитися в ці дні від особистого транспорту, щоб уникнути пробок.

Однак представники Російської Православної Церкви нагадують, що Пасха – це не привід відвідувати кладовище.І що є особливий день для відвідування кладовищ і поминання покійних – це Радоніца, православне свято, другий вівторок після Великодня.Священнослужителі відзначили, що відвідування покійних на Великдень, це «дивна радянська традиція».

В рамках спільної роботи на науковій станції «Острів Самойловський», яка розташована в гирлі річки Лена, вчені з Німеччини готові передати російській стороні дослідне судно.Про це повідомив академік Михайло Епов.Двокорпусними корабель-катамаран з осадкою менше 65 сантиметрів, вартість якого оцінюється в три мільйони євро, дозволить вести дослідження в море і на річках.

Учений розповів, що з 1998 року ведуться спільні російсько-німецькі дослідження на острові Самойловський.Влітку 2010 року прийнято рішення про те, що на цьому острові буде побудована сучасна науково-дослідна станція.Уряд РФ вже виділив на цей проект півмільярда рублів.Планується, що станція буде запущена восени 2012 року.

У п’ятницю, 11 травня, в Новосибірську відкрився російсько-німецький семінар, на якому прийняли міжнародну програму досліджень на станції «Острів Самойловський» в 2013 році.У програму увійшли два російсько-німецьких, два російських і два німецьких проекту, в результаті яких учені збираються оцінити ступінь руйнування берегів дельти Лени, стан річкових стоків і оцінити ступінь виділення парникових газів.

Професор Університету Кларка (США) Танер Акчам 15 травня планується представити нові факти, які відносяться до Геноциду вірменського народу в 1915 році в Османській Туреччині.

Виступ вченого у Вірменській бібліотеці та музеї Америки буде засновано на даних книги, яку видав Прінстонський університет за матеріалами Танера Акчама.У ній автор наводить більше шестисот нових засекречених раніше фактів, виявлених при дослідженні документів часів Османської імперії.Ці древні письмена – яскравий доказ того, що геноцид вірмен став результатом цілеспрямованих дій младотурецким влади.Вони хотіли позбавити імперію від християнських підданих.Раніше цей період історії офіційною доктриною описувався як «окремий трагічний процес».

Нагадаємо, Танер Акчам – один з найбільш відомих дослідників сучасної Туреччини, який присвятив своє життя вивченню проблеми вірменського геноциду.З даного питання він видав безліч книг і наукових публікацій.В результаті відстоювання такої позиції йому довелося емігрувати на Захід.

Поліцейські Вашингтона в п’ятницю, 17 лютого, заарештували марокканця, що намірився ціною свого життя підірвати будівлю, де засідає американський Конгрес.Операція з викриття людини, який намагався підірвати Капітолій, тривала майже рік, – повідомили в ФБР.

Аміна Ель-Халіфі затримали в п’ятницю біля будівлі Конгресу, на ньому був пояс шахіда.Чоловік вважав, що вибухівка виготовлена ​​для нього «Аль-Каїдою», однак в дійсності марокканець отримав її від агентів ФБР.Виходець з Марокко на зустрічі з агентом «під прикриттям» заявив, що готовий померти, аби підірвати ненависних конгресменів.З тих пір він перебував під невсипущим наглядом фебееровци.Така тактика вважається звичайною для американських спецслужб.За спробу вчинити теракт визнається ствердну відповідь людини на відповідну пропозицію агентів «під прикриттям».Тепер 29-річному чоловікові загрожує довічне ув’язнення за намір застосувати зброю масового знищення.

Колишній співробітник Агентства національної безпеки Річард Кларк вважає, що навіть якщо «Аль-Каїда» буде знищена в Афганістані і Пакистані, в США залишаться люди, які можуть перетворитися на терористів – спонтанно, без будь-яких зв’язків з «Аль-Каїдою».Саме так трапилося з Аміна ель-Халіфі.Він приїхав до Сполучених Штатів у віці 16 років.Прострочив свою візу і став нелегалом, ніде не працював.Співробітники ФБР впевнені: чоловік не мав реальних зв’язків ні з якою терористичною організацією.

РПЦ в черговий раз потрапила в самий епіцентр гучного скандалу, на цей раз головним «героєм» став сам патріарх Кирило.

На офіційному інтернет-сайті Московського патріархату з’явилася фотографія, зроблена під час зустрічі Кирила з главою Мін’юсту Олександром Коноваловим.Нічого, здавалося б, незвичайного на фото немає – патріарх і міністр сидять за столом, але уважні користувачі мережі помітили, що на руці Кирила немає годин, в той же час вони відображаються в гладкій поверхні столу, якраз навпроти того місця, де повинні «сидіти »на руці.Ця обставина викликала великий шум в інтернеті і сьогодні представники РПЦ не могли не прокоментувати ситуацію.

За словами прес-служби РПЦ, подібна казусна ситуація сталася через безглузду помилки фоторедактора, який заретушував годинник, причому зробив це всупереч принципового відмови Церкви від редагування фотознімків.Відредаговане фото було видалено, а на сайті з’явився первісний варіант знімка, на якому патріарх Кирило сидить за столом з годинником Breguet на руці.Важливим є той факт, що годинник даної фірми неймовірно дорогі, вартість їх оцінюється в тридцять тисяч американських доларів і тому зовсім не дивно бажання певних осіб приховати факт наявності годин від зайвих поглядів російських громадян.

Обговорення чиновниками податку на дорогі автомобілі іноземного виробництва продовжується.В даний час активно обговорюється, за рахунок чого можна буде підвищити суму виплат за розкіш.

Міністр фінансів вважає, що підвищення ставок податку на розкіш можна здійснити, підвищивши коефіцієнт транспортного податку для автомобілів з великим об’ємом двигуна.Цей принцип розглядається чиновниками як один з можливих варіантів.Підвищення виплат за розкіш підтримує і заступник міністра фінансів.Шаталов вважає, що виплати за наявність у власності яхт, вертольотів, автомобілів, нерухомості цілком обгрунтовані.

Правда поки залишається невідомим, чи торкнуться зміни майна, яке знаходиться лише в межах країни, або торкнуться власність, зареєстровану за межами Росії.Підвищення ставок на розкіш підтримав і Володимир Путін.Схожий проект уже обговорювалося чиновниками два роки тому.Однак прийнятий він так і не був.Згідно з документом, відсоток виплат залежав від вартості автомобіля і коливався від одного відсотка до п’яти.

Одним шиїтським богословом була опублікована фетва, яка дозволяє мусульманам вступати в так звані «тимчасові шлюби», які полягають тільки для отримання сексуального задоволення.Питання «тимчасового шлюбу» давно активно обговорюється в ісламі.У шиїтів і сунітів на нього абсолютно різні погляди.Шиїти його сприймають, суніти різко засуджують і вважають перелюбством.Обидва ісламських течії наводять цитати з Корану, які нібито доводять їх правоту.

Богослов, який опублікував фетву, в якості доказу наводить слова із Корану про те, що чоловік повинен винагороджувати жінку, з якою у нього були близькі стосунки, і додає, що називаючи шлюб заради задоволення проституцією, люди звинувачують у проституції самого Аллаха.

Неназваний ісламський священик з Європи забороняє мусульманкам навіть дивитися на фрукти й овочі, які нагадують чоловічий статевий орган, і вважає, що це убезпечить їх від «гріховних» думок.Імам впевнений, що жінкам не можна доторкатися до бананів і огірків.А в Йорданії нещодавно видана фетва, яка не забороняє викрадати і здійснювати сексуальне насильство над жінками-немусульманкамі.

Службові паркування, що знаходяться у власності у «АвтоВАЗу», в найближчому майбутньому можуть бути монополізовані.Співробітникам автомобільного заводу було запропоновано приїжджати на роботу тільки на машинах марки Lada.

Пропозиція про монополізацію стоянкових місць надійшло керівництву Волзького заводу і його співробітникам.Президент «АвтоВАЗу» Ігор Комаров зазначив, що особисто він і топ-менеждер компанії використовують виключно автомобілі, які виробляють на заводі.Тому проблеми в сформованій ситуації він не бачить.Однак Комаров зазначив, що вибір автомобіля є особистою справою кожного працівника, але інформацію про монополізацію службових стоянок не спростував.Глава також зазначив, що багато автомобільні гіганти вводять заборону на використання спеціалізованих парковок під автомобілі, вироблені конкурентами.

Однак глава «АвтоВАЗу» нічого не сказав про те, що співробітники не мають права їздити на машинах інших марок.За логікою керівництва, до місця роботи людина може дістатися на автомобілі будь-якої марки, тільки паркувати його доведеться де-небудь в іншому місці.

Героєм нашумілого відеоролика, опублікованого в Інтернеті під назвою «ОМОН б’є вагітну жінку», а потім показаного по всім центральним телеканалам, виявився дев’ятнадцятирічний студент із підмосковній Кубинці на ім’я Микола.Молодий чоловік дав інтерв’ю журналістам, розповівши, що ж відбулося насправді в той день, 6 травня, під час «Маршу мільйонів.

За словами Миколи, в масових затриманнях із застосуванням сили винен не ОМОН, а провокатори з натовпу.Поліцейські лише виконували наказ не допустити заворушень.Коли почалися заворушення, розповідає студент, він зі своєю дівчиною почали пробиратися до виходу, але тут через їх спін в омонівців полетіли камені і пляшки.Микола і його подруга не мали жодного відношення до провокацій, але опинившись в перших рядах, «прийняли удар» поліції на себе.Нога омонівці догодила студенту в стегно, а потім його віднесли в машину «швидкої допомоги».Зйомка була зроблена під таким ракурсом, що Коля дійсно здавався «злегка вагітним».

Сергій Обухов, депутат від КПРФ, повідомив, що незважаючи на те що на відео відображено побиття молодої людини, а не вагітної жінки, вони не збираються відкликати свій запит з МВС і вимагають розібратися з «поліцейським свавіллям».

Скотт Томпсон, гендиректор Yahoo!, керівний компанією з січня цього року, залишає свій пост.Причиною відставки став скандал з відсутністю у керівника заявленого освіти.Тимчасово крісло Томпсона займе Росс Левінсон.

Самим «пильним» акціонером Yahoo! виявився Деніел Леб, з’ясувалося, що генеральний директор компанії не має наукового ступеня в галузі ІТ-технологій, як це зазначено в його офіційній біографії.На думку Леба, така брехня підриває довіру до Yahoo! в цілому і до керівництва компанії зокрема.Крім того, «правдолюб» вважає, що не володіючи вченим ступенем, Томпсон не може бути компетентним у багатьох питаннях.

Генеральний директор Yahoo!, дізнавшись про розгортання скандалі, розіслав своїм співробітникам листи з вибаченнями.Він висловив жаль, що «підірвав» репутацію компанії і подав заяву про відставку.Офіційних пояснень произошли Томпсон так і не дав.

Сьогодні, 17 лютого, президент Німеччини Крістіан Вульф заявить про відставку.Раніше прокуратора Ганновера просила Бундестаг позбавити німецького президента недоторканності.Прокурори стверджують, що зібрали достатньо фактів, щоб запідозрити Крістал Вульфа в отриманні «неналежних привілеїв».

Ганновер – столиця землі Нижня Саксонія, яку чинний президент очолював у 2003-2010 роках.Главою держави в прокуратурі зацікавилися після газетного скандалу.Журналісти з’ясували, що для придбання будинку в 2008 році тодішній прем’єр Нижньої Саксонії прийняв підозріло дешевий кредит.Голова комітету Бундестагу з питань імунітету заявив, що парламент розгляне питання про позбавлення президента недоторканності в кінці лютого.

Лідер фракції соціал-демократів у Бундестазі висловив переконання, що його однопартійці підтримають запит прокуратури.Скандал вибухнув на тлі невизначеної ситуації в німецькій урядовій коаліції.Пан Вульф – союзник і колишній однопартієць канцлера Ангели Меркель.Стало відомо, що Меркель скасувала заплановану поїздку до Італії і має намір сьогодні також виступити з офіційною заявою.

18 березня на японській електростанції Фукусима-1 сталися нові вибухи. За повідомленнями японського агентства Kyodo, вибухи були на другому енергоблоці. Одночасно, викиди радіоактивної пари зафіксовані над третьому і четвертому енергоблоках. Японське Управління безпеки атомних об’єктів підняло рівень небезпеки аварії на АЕС Фукусима-1 з 4-го до 5-го. Як вже повідомляли, американські і французькі фахівці оцінюють рівень небезпеки в 6 балів за тією ж семибальною шкалою.

Загони самооборони, пожежники і працівники АЕС намагаються залити реактори і сховища відпрацьованого палива водою, оскільки це доки єдиний доступний метод боротьби, що дає хоч якийсь ефект. 17 березня в третій енергоблок АЕС було вилито 100 тонн води : 30 тонн закачали спецмашини сил самооборони, 40 тонн викинули водометні гармати національного поліцейського управління, ще 30 тонн скинули військові вертольоти. В результаті ситуація тут трохи відійшла від критичної відмітки. Воду частково перемішують з борною кислотою, оскільки саме вона є ефективним поглиначем нейтронів, що виділяються в результаті реакції. Проте увечері 17 березня стало відомо, що в Японії кінчаються запаси бору. У зв’язку з цим, як і з інших питань відносно боротьби з лихом, Японія звернулася по допомогу до міжнародного співтовариства і, зокрема, США і Німеччини.

Як повідомляє телеканал Euronews, японська влада розробляє і інший план. Для запобігання подальшому витоку радіації може бути реалізований чорнобильський сценарій – спорудження бетонного саркофага над реакторами. Між тим, рівень радіації навколо станції Фукусима-1 , як і раніше, дуже високий. У радіусі 30 км він складає 150 микрозивертов в годину, перевищуючи норму в 750 разів.