,
Ви Знаходитеся: Головна > Ми рекомендуємо > Вадим Елфимов : Білорусія – Захід: від політичних викидів до чистого повітря

Вадим Елфимов : Білорусія – Захід: від політичних викидів до чистого повітря

вадим елфимов : білорусія захід: від політичних викидів до чистого повітря

Білоруський політолог Вадим Елфимов.

У Європі зараз дві найголовніші теми: екологічна катастрофа в Японії і права людини. Права людини вільні європейці захищають, бомбивши лівійські міста. Причому, точно так, як і це робив Муаммар Каддафі, але з тією істотною різницею, що диктатор бомбив свої міста, а вони – чужі. Втім, чи дає цю якусь перевагу в праві на бомбардування, невідомо. В усякому разі, в Статуті ООН про це умовчується. І в Загальній декларації прав людини – теж.

Йдучи з хисткої основи сучасного міжнародного права, Євросоюз ніяк не хоче полізти з самої теми прав людини. І щоб довести усім, що він твердий в гріху , як вітчим Гамлета, Рада Євросоюзу паралельно з агресією в Лівії, що проводиться деякими його членами, прийняв 21 березня документ, що носить не військовий, а чисто академічний характер. Слава богу, Білорусію пронесло! – тому що цей документ торкається саме її…

Це усього лише розширений чорний список білоруських чиновників, яким знову заборонений в’їзд в ЄС. (Неначе вони туди ніколи не їздили!) Попередній перелік, прийнятий зовсім нещодавно, 31 січня, налічував 157 прізвищ. Зате нинішній позбавлений від помилок(раніше там чомусь виявилися гоголевские мертві душі ), а також виріс аж на 19 нових і цілком живих імен. Євросоюз погрожує, що на цьому не зупиниться: в квітні, де, він знову збиратиметься з горезвісного білоруського питання , і тоді вже розглядатиме економічні санкції !

Хоча усе це звучить як порожні погрози. Як горезвісне сто перше китайське попередження. Але навіть якщо Євросоюз раптом і зважиться на економічний тиск, можна не сумніватися, воно носитиме точковий або адресний характер. Бо зараз, коли ціни на нафту і нафтопродукти після атаки на Лівію різко зростуть, сваритися з Білорусією, що займає 6 місце в списку видатних постачальників мазуту і солярки в Європу, європейцям буде не з руки. Так само, як говорити про занадто велику енергетичну залежність ЄС від Росії…

Мало того, можна майже не сумніватися, що, введи ЄС економічні санкції проти Білорусії, Лукашенко обіграє їх у свою користь. На політичному рівні. Після того, як європейці зав’язнуть в Лівію, це буде зробити дуже легко. Анітрохи не важче, ніж обіграти у свою користь і нинішні нев’їзні санкції. Яким чином? А безпосередньо пов’язавши екологію і заборони на в’їзд…

Дивно, що білоруський владі досі не застосували цей простий PR – хід. Європейці, як ми вже згадували, зараз украй стурбовані станом довкілля. А цунамі і викид радіації, що послідував потім, з японської АЕС, що вибухнула, Фукусима зробили екологічну тему і зовсім гарячіше ! У свою чергу, крики японського прем’єра : Біс візьми, що ж там(на АЕС) відбувається ? надали їй гостро політичний відтінок.

В зв’язку з цим, дуже до речі виявилися обнародувані деякі статистичні дані про життя західних, а не білоруських політиків. Хто зі світових лідерів, причому особисто, понад усе шкідливий для довкілля ?, – таке не зовсім політкоректне питання поставили екологи на нтернет-портале Terraeco.net. Як видно з назви порталу, Земля екологічна , його засновники – хлопці досить прості, хоч і з вченими ступенями. А, головне, чесні мрійники, і навряд чи їх питання спочатку звучало з політичним кепкуванням. Напевно, вони запитали просто: Хто з глав держав коптить під цим небом, точніше, на це небо найбільше ?. Хоча, якщо вдуматися, для діючих глав держав питання Хто скільки коптить ? набагато незручніше, ніж уся екологія разом узята. Так або інакше, але ж поет попереджав: Нам не дано передбачити, як наше слово відгукнеться – і ось питання екологів несподівано підхопила французька Le Figaro . Природно, надавши йому політичну гостроту.

На початку поточного року газета опублікувала дані, отримані екологами шляхом нескладних математичних обчислень. Отже, серед глав світових держав найдорожче для глобальної екології обійшлися лідери Франції, Німеччини, Китаю, Бразилії, Мексики і, звичайно, США. Причому приведені вони тут зовсім не відповідно до свого екологічного анти-рейтингу, бо останній, Барак Обама, одночасно і перший з точки зору забруднення. Його борт №1 (хто б сумнівався?!) Боїнг 747-200 , на якому Обама, один з найбільш активних політиків-мандрівників, облетів в 2010 р. близько 200 тис.км., під час польотів викинув в атмосферу 20 тис. тонн вуглекислого газу! Вдумайтеся тільки… І хоча Обама пішов далеко у відрив від керівників Мексики, Бразилії і Китаю, що розділили друге непочесне місце, ті теж викинули немало – по 7 тис. тонн З². А найскромніший, на думку французів, забрудник екології – їх же президент Ніколя Саркозі, повинний лише в 3 тис. тонн отрути.

Для того, щоб встановити зв’язок цих волаючих фактів з санкціями проти Олександра Лукашенко і його найближчого оточення, а також усіх, хто потрапив під гарячу руку Євросоюзу, необхідно згадати коротку передісторію європейських репресалій проти Білорусії. Хоча вона не така вже і коротка. Уперше офіційно вони були введені в 2006 році, тобто відразу після попередніх президентських виборів. Те, що вибори були попередні, абсолютно неважливо, – коли б вони не йшли, Захід їх не визнає із завидною і широко розрекламованою послідовністю. Але ось не формально, а фактично санкції існують(а не діють!) вже більше 12 років. Тобто, як мінімум, з моменту першого дипломатичного скандалу, коли іноземних послів попросили з’їхати з елітного приміського селища Дрозди, де вони жили і де нині розташовується резиденція Лукашенко. Втім як і скромніші резиденції того самого особистого оточення, яке часткове, але регулярно підпадає під санкції. На щастя, як ми вже відмітили, що не діють.

Між іншим, селище Дрозди розташований в шикарному сосновому бору, так що екологія, схоже, давно і міцно розводить Євросоюз і офіційний Мінськ по різних азимутах. Правда, в цьому майново-територіальному конфлікті усі бонуси, з природних причин, поки залишаються за білоруською владою, і, отже, не можна виключати, що в тих же санкціях Євросоюзу хочеш не хочеш, але є присутнім елемент помсти.

Який, здавалося, відступив на другий план, коли сторони пару років назад після невизнання Олександром Лукашенко Південній Осетії і Абхазії раптом вирішили забути старі образи. І в правду, на коні біля Брюсселю і Вашингтону опинилися зовсім інші територіальні питання, а точніше перспективи відновлення Росією якщо не своїх територій, то вже своїх сфер впливи в СНД, в порівнянні з якими суперечка за якісь там ділянки в селищі Дрозди виглядав якщо не дріб’язковим, так вже точно не своєчасним. І про санкції як би забули . А їх дія офіційно була призупинена .

Ось так і створилася ефемерна перспектива того, що Захід, нарешті, визнає легітимність(нехай хоч би умовну) президентських виборів у Білорусії. І також ефемерна перспектива того, що і білоруський режим почне реформуватися під західну указку. Загалом, то була зустріч двох самообманів. Як знову ж таки признавався класик: А я обманюватися радий !…

…Взаємне протвережування настало 19 грудня минулого року. Фокус не вдався.

А коли таке відбувається на арені, у тому числі і політичною, то фокусники в перший момент дивляться один на одного, не розуміючи, що ж спрацювало не так? Зате публіка відразу починає обурено кричати і вимагати своїх грошей назад! І це заважає зосередитися…

Очевидно, саме тому Євросоюз більше місяця міркував, що ж йому тепер робити?! А ось Олександру Лукашенко часу на адаптацію знадобилося менше. І він явно випереджав Брюссель, і всякий раз, як мінімум, на один крок вперед – загалом, брав ініціативу на себе. По-перше, закрив давно обридле представництво ОБСЄ. А, власне, навіщо воно у Білорусії, коли не визнає вибори? Та і самій ОБСЄ воно вже ні до чого… По-друге, ще до того, коли Євросоюз сформував хоч якусь погоджену позицію по післявиборній ситуації у Білорусії, Лукашенко оперативно провів інавгурацію. І, нарешті, по-третє, не дочекавшись нічого позитивного від Брюсселю, тут же направив Михайла Мясниковича, нового прем’єра і старого знайомого Кремля, відновлювати стосунки з Москвою.

Приголомшений Євросоюз, що тільки ще думає, яку таку кару страшніше придумати для непокірного Лукашенко, раптом побачив, що Лукашенко-то його не боїться. І, мало того, знову тягнеться до Росії! І ось тут злякався вже Євросоюз… І став знову думати … Стало ясно: в Мінську західники упустили шанс переламати тенденцію. І ЄС хочеш не хочеш відкотився в колишню колію санкцій. Втім, стало ясно і інше: ніяких реальних, т.е економічних санкцій проти Мінська не буде навіть в квітні. Не те щоб серйозних, а взагалі ніяких! Є(і можуть бути) тільки санкції-фікції: вони як би є, але їх як би і немає. Єдине, що з ними можна зробити, – поговорити про них.

А від того, що Лукашенко не пустять в Європу, ще питання, хто більше виграє; цілком можливо, що і сам Олександр Григорьеви.! Пам’ятайте, дані екологів про те, чиї перші літаки більше забруднюють атмосферу? Так от, якщо літак Лукашенко зовсім не літатиме на захід, то Олександр Григорович з повним правом заробить собі там репутацію найчистішого політика у світі. Чи вже, принаймні, в Європі.

І все завдяки клопоту Євросоюзу…

Прислухайтесь :)

Теги:

Без зайвих коментарів.