Як говориться Вам - наші вітання !!!
Тут без сумніву - знайдете дуже багато цікавого.
Єрмолай Слишик : Розкол у білоруській діаспорі: професійні білоруси за і проти Лукашенко
Президент Белорусии Олександр Лукашенко.
Керівники білоруських діаспор на зустрічі в Ризі 12 березня прийняли звернення до глав держав Європейського союзу, членам Ради Європи і депутатам Європарламенту. У документі містяться заклики до Євросоюзу відмовитися від політики тиску на владу Білорусії, а також засудження дій білоруської опозиції 19 грудня 2010 року. Проте не уся білоруська діаспора підтримала настрій учасників ризької зустрічі. Ще до початку заходу експерти однозначно вказали як на істинних організаторів заходу, так і на мету збору професійних білорусів .
12 березня в Ризі відбувся круглий стіл Білорусія – невід’ємна частина Європи. Консолідація білорусів зарубіжжя , за підсумками якого прийнято звернення до євроструктур. Про тональність документу було відомо ще до проведення заходу. Самі учасники круглого столу у своїх заявах для державних ЗМІ Білорусії безперечно дали зрозуміти, з якою метою вони збираються в столиці Латвії. У зв’язку з цим виникло припущення: номінальних керівників діаспор збирають з метою легітимувати написаний в Мінську документ. Після публікації Звернення білорусів зарубіжжя остаточно зникли сумніви в його авторстві і інші пов’язані з проведенням цього заходу питання.
Історичний досвід, напрацьований європейською християнською цивілізацією за останні дві тисячі років, свідчить про безперспективність використання сили в міжнародній політиці, нав’язування народам незалежних держав чужої волі , – говориться в зверненні. У контексті перспективи введення економічних санкцій ЄС відносно офіційного Мінська вказується: Перехід з мови дипломатії і добросусідства до диктату і дискримінації ніколи не давав і не дасть конструктивних результатів . Варто підкреслити: автори Звернення роблять акцент саме на санкціях проти Білорусії як держави і білоруського народу, а не проти 158 чиновників, пропагандистів і інших представників офіційного Мінська. Навряд чи укладачі такого грунтовного тексту таким впливовим адресатам не знайомі із заявами європейських політиків відносно того, що з себе представлятимуть економічні санкції. Тим паче, що відносно нещодавно на цю тему висловився глава МЗС Латвії.
Троцькістський досвід експорту революцій не виправдав себе ні в одній країні. Політичні опозиційні об’єднання, існуючі у Білорусії, на підтримку яких витрачаються гроші європейських платників податків, знаходяться в постійній конфронтації один з одним і далі гучних заяв не йдуть, відмітили учасники зустрічі , – говориться в документі.
Проводиться характерна для державної пропаганди Білорусії думка: усі революції погані. Після подій 19 грудня 2010 року в Мінську, а також успіху народних виступів в Єгипті, Тунісі і інших країнах ця теза стала идефикс, щодня і багаторазово озвучується через усі державні ЗМІ. Особливо старається у викритті революцій як таких друкарський орган Адміністрації президента – газета Радянська Білорусія (вона ж – Білорусь сьогодні або просто СБ ). Факт примітний тим, що, на відміну від Латвії і інших пострадянських країн, в сучасній Білорусії день ВОСР досі є червоним днем календаря і супроводжується вітальними заявами Олександра Лукашенко, ритуальними діями провладної компартії Білорусії(КПБ) біля пам’ятника Володимиру Леніну на головній площі столиці – площі Незалежності. Вона також відома тим, що на ній не можна збиратися опозиціонерам, але можна комуністам, підтвердженням чому являються події 7 листопада і 19 грудня 2010 року.
Події 19 грудня в Мінську мають не лише правову оцінку, але і моральну. Вивівши зимовою ніччю людей на вулицю, спровокувавши спроби захоплення будівлі Ради міністрів Білорусії, організатори акції фактично дискредитували багато інститутів громадянського суспільства , – стверджують керівники організацій білорусів зарубіжжя. – Реакція на ці події європейської політичної спільноти поставила у білоруському суспільстві під сумнів результати трирічної спільної роботи Білорусії і ЄС. У Білорусії зміцнилася думка, що Європі вірити не можна .
Варто звернути увагу на Троцькістський досвід експорту революцій у зверненні учасників круглого столу в Ризі і такий же меседж, озвучений на початку березня представниками офіційного Мінська на форумі по глобальній безпеці у Братиславі(GLOBSEC Bratislava Global Security Forum).
За багаторічною традицією ми відмічаємо цю яскраву історичну дату. Незважаючи на різні сучасні оцінки, залишається безперечним, що Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила нову епоху в розвитку людства, втілила в життя такі засадничі принципи, як право націй на самовизначення, повага до людей праці, соціальна справедливість , – говориться в поздоровленні Лукашенко з нагоди 7 листопада 2009 року. 7 листопада 1917 року наші діди і прадіди зробили перший крок на шляху до соціально справедливого суспільства, реалізували право націй на самовизначення і заклали основи будівництва білоруської держави , – відзначається в документі. – Ми, вдячні нащадки, не маємо права на беспамятность і зобов’язані дбайливо зберігати свою історичну спадщину . Тобто відносно нещодавно відношення до революції у ідеолога білоруської моделі соціально-економічного розвитку було абсолютно іншим.
Проте в останньому інтерв’ю американській газеті Вашингтон пост Лукашенко не лише негативно оцінює революційні рухи на прикладі сучасних подій в Єгипті і інших країнах регіону, але і озвучує ще одну тезу, повторену у зверненні учасників круглого столу в Ризі 12 березня : Європі вірити не можна . У Лукашенко ототожнення Євросоюзу і Європи є нормою. Очевидно, автори звернення не могли змістити акценти, навіть враховуючи той факт, що учасники ризького круглого столу представляють громадські організації країн Європи, 4 з 7 з тих, що поставили підписи під документом – керівники громадських організацій країн Євросоюзу.
Підписанти Звернення констатують: білоруська опозиція негідна підтримка ЄС, а Олександр Лукашенко – санкцій. Групи, що постійно сваряться, і тимчасові об’єднання швидше схожі на підпільні організації з незрозумілими для білорусів цілями і цінностями , – говориться в тексті звернення. – Тому нас насторожує та поспішність, з якою структури Євросоюзу приймають рішення про підтримку і фінансування цих структур. Боротьба з Олександром Лукашенко і побудова громадянського суспільства у Білорусії – це не одне і те ж. Хто буде президентом країни – визначає сам народ, керуючись Конституцією держави і своєю совістю. Тому фактичне виштовхування Білорусії із загальноєвропейських процесів нічого хорошого ні Європі, ні Білорусії не принесе. Понад усе від такої ізоляціоністської політики постраждає білоруський народ і його молодь .
Документ підписали голова Союзу білорусів Латвії Валентина Пискунова, голова Об’єднання білорусів Литви Роман Войницкий, заступник голови Білоруського суспільства Сябри (г.Нарва, Естонія) Людмила Аннус, голова Білоруського суспільства культури Ліс (г.Таллин, Естонія) Тетяна Нижник, голова Федеральної національно-культурної автономії білорусів Росії Валерій Казаков, голова Регіональної національно-культурної автономії білорусів Москви Сергій Кандибович, голова Вінницького обласного земляцтва білорусів, заступник голови Координаційної ради Всеукраїнського союзу білоруса Володимир Кочелаба. Текст документу цитує державне інформаційне агентство БелТА.
У свою чергу, інша частина білоруської діаспори до початку круглого столу в Ризі засудила цей захід як ангажоване, а також розкритикувала намір його учасників виступити від імені білорусів, що мешкають за кордоном. Так, 11 березня Білоруське бюро цивільного і політичного представництва , яке об’єднує білоруських політемігрантів в Литві зробило спеціальну заяву з приводу ризької зустрічі і заяви глави Об’єднання громадських організацій білорусів Литви Романа Войницкого.
Інтернет-ресурс Білоруський партизан опублікував заява представників бюро під заголовком П’ята колона Лукашенко в Прибалтиці зіткнулася опором опозиційно налагоджених білорусів . У нім вказується: останнім часом чисельність політемігрантів з Білорусії істотно зросла, а структура Войницкого і їй подібні роблять занадто категоричні заяви від імені білорусів Литви, та ще і відносно білоруської опозиції. Тому принципово важливо, щоб автори вищезгаданих заяв відповіли на наступні питання: Які конкретно організації і яку кількість білорусів підтримує вашу точку зору? Хто наділяв вас правом, висловлюватися від їх імені? Чи являєтеся ви свідками тих подій, які ви смієте оцінювати? Якщо ні, з якого джерела ви черпаєте інформацію про них? Хто і як делегував вас на конгрес в Ризі 12 березня 2011 року ?, – говориться в заяві Білоруського бюро цивільного і політичного представництва .
Представники екс-кандидатів в президенти Білорусії, які є присутніми у бюро, свідчать про мирний характер демонстрації 19 грудня 2010 року, і про те, що на вулицю вийшли не вороги народу, а вільні і розумні громадяни Білорусії у кількості 50000 тисяч. В умовах жорсткої диктатури це серйозна сила, це люди, які висловилися з приводу фальсифікації виборів і бажають демократичних змін у Білорусії , – говориться в документі бюро.
Конференція, яка проходитиме 12 березня 2011 року в Ризі, не може представляти загальну думку більшості білоруської діаспори, у зв’язку з тим, що її представництво є неясним і закритим від основних білоруських організацій. Пан Р. Войницкий(представник від Литви) переслідує тільки інтереси офіційного Мінська і висловлює особисту точку зору, без узгодження з білорусами, що мешкають в Литві. Ця конференція носить замовний характер і не є загальною думкою усієї білоруської діаспори, а результати ще конференції, що не відбулася, вже коментуються усіма ЗМІ Білорусії, що веде за собою формування помилкової думки про те, що усі білоруські діаспори підтримують репресивний режим Лукашенко А. Г. і виступають проти введення економічних санкцій , – підкреслюється в документі.
Розкол в рядах професійних білорусів ще тільки почався. Попереднім підсумком можна вважати те, що керівники білоруських діаспор посварилися із-за Лукашенко . Відносним успіхом спецслужб Білорусії можна вважати те, що частина громадських об’єднань Росії, України і прибалтійських республік підконтрольні офіційному Мінську, їх керівники готові виконувати найвідповідальніші доручення. Навряд чи звернення учасників круглого столу в Ризі викличе наскільки або помітна дія на адресатів або громадську думку країн Європи. Велика частина білорусів, покинула батьківщину не від хорошого життя(як, наприклад, сім’я переможця Євробачення – 2009 Олександра Рибака) і не має ніякого відношення до тих структур, керівники яких поставили підписи під ризьким зверненням. У Мінську про це теж знають. Як і те, що більшість громадських об’єднань, що виступають від імені білоруської діаспори, жорстко критикують владу Білорусії і Лукашенко особисто. Особливо тих об’єднань, які виступають від імені білорусів, що мешкають в країнах Заходу.
У Мінську прекрасно розуміють, що жоден з підписантів ризького звернення не очолює наскільки або впливову структуру. Тому ініціатори ризької акції не такі обережні у використанні того контингенту, який користувався особливою увагою міністра культури Павла Латушко і послів Білорусії.
Крім того, слід враховувати процеси усередині білоруських діаспор ближнього зарубіжжя. Майже усі підписанти ризького звернення стоять перед дилемою: або тихо зійти у небуття, звільнивши місце під сонцем молодим і енергійнішим представникам діаспори, або виконати договір підряду і заробити наостанок пайкові талони, пропуск до фуршетів на прийомах у білоруському посольстві і тому подібне. Зрештою звернення присутніх в Ризі професійних білорусів не матиме наскільки або значимого впливу ні на Брюссель, ні на громадську думку країн-сусідів Білорусії, ні на громадську думку в самій Білорусії.