Як говориться Вам - наші вітання !!!
Тут без сумніву - знайдете дуже багато цікавого.
Арастун Оруджлу : Стабільного Азербайджану вже немає і не буде ніколи. Потрібні кардинальні зміни
Керівник Дослідницького Центру Схід-захід Арастун Оруджлу. Ілюстрація: deyerler.org
Інтерв’ю ИА з керівником Дослідницького Центру Схід-захід(Баку) Арастуном Оруджлу :
ИА: Зразково стабільний Азербайджан охоплений сьогодні інтригуючими процесами. З одного боку, владні структури розгорнули шумну кампанію боротьби з корупцією, з іншої – після довгого політичного затишшя почалися гучні акції протесту, з явними претензіями на їх продовження. Як би ви охарактеризували діяльність азербайджанської влади сьогодні, включаючи їх боротьбу з корупцією?
Почнемо з кінця вашого питання. Так звана боротьба з корупцією є усього лише імітація реформ, викликана стурбованістю азербайджанської влади арабськими подіями останніх місяців і з метою виграти час. Адже, по суті, в Азербайджані існує така ж управлінська піраміда як в Тунісі і Єгипті : централізована авторитарна система, нераціональний розподіл засобів, корумпована до межі влада, повна відсутність розділення повноважень між гілками влади, обмеження політичних і економічних свобод, соціальне розшарування суспільства і т. д. Досить довго влада Азербайджану зовсім ігнорувала всякі заклики зсередини і ззовні до реформ політичної і економічної системи. Всяка вимога опозиції або ж громадянського суспільства керівництвом країни сприймалася як замах на найсвятіше, що у них є – на владу. Проте, коли почалися процеси демократичного відродження в країнах мусульманського світу, влада Азербайджану опинилася в повній розгубленості і почала в поспіху проводити реформи , які іноді доходили до смішного. Приміром, коли президент Алієв проводить спеціальну нараду, де вимагає негайного зниження цін на яйця і наступного дня по всій країні ходять анекдоти на цю тему. Чи коли одні представники владних структур кидаються різко критикувати Захід, інші – зокрема Виконавчий Секретар правлячої партії Али Ахмедов – виражають відкриту підтримку кривавому лівійському диктаторові Каддафі, причому у той момент, коли навіть арабські країни визнали його владу нелегітимною, треті – заявляють що-небудь ще безглуздіше і абсурдніше. Поки опоненти влади не встигли ще толком відреагувати на події у арабському світі, як офіційні особи стали запевняти населення, що такі революції в Азербайджані неможливі, ніби хтось запитував у них про вірогідність подібного розвитку. Одним словом, видно було, що азербайджанська влада явно не була готова до такого розвитку подій. Позначилися вади багаторічного однопартійного правління, відсутності мозкових центрів і стратегії як такої, взагалі. Це була типова реакція, про яку наш центр і ваш покірний слуга попереджали задовго до початку арабських подій. А ось коли опозиція зміркувала, що відбувається і почала мобілізуватися, реакцію влади інакше як істеричною не назвеш. Швидко пішли кадрові ротації, до речі, теж дуже невдалі і, передусім, розраховані на насильницькі заходи профілактики і підготовку до силового пригнічення можливих масових виступів населення. Зрештою, усі ці заходи оголили слабкі точки і розгубленість влади, що подало ще більшу упевненість їх опонентам.
ИА: А як ви оцінюєте активізацію опозиції в цих умовах, скажімо, на прикладі перших її мітингів, що відбулися днями?
Думаю, опозиція в цій ситуації опинилася куди мобільнішою, хоча вона готувалася до ситуації форс-мажору відразу ж після парламентських виборів 7 листопада 2010 року. Уперше в Азербайджані була створена Громадська Палата, в рядах якій об’єдналися представники не лише провідних опозиційних партій, але також громадянського суспільства, експерти і просто інтелектуали. Такому об’єднанню знову ж таки сприяла сама влада, політикою тотальної фальсифікації результатів парламентських виборів. Створена як альтернатива нелегітимному парламенту Громадська Палата, незважаючи на усі труднощі і проблеми, все-таки справляється із завданням стати свого роду центром інтеграції більшості демократичних опозиційних сил, хоча воно ще і далеке від того, щоб бути свого роду генератором радикальних суспільно-політичних змін в Азербайджані. Опозиція, що знаходилася тривалий час під жорстким натиском влади і в умовах всіляких обмежень, зрозуміла, що ця ситуація може бути останнім шансом для її повернення на політичну арену і, по-моєму, її тактика об’єднання з громадянським суспільством виправдовує себе. Акція протесту молоді 11 березня і спроба партії Мусават провести мітинг в центрі Баку 12 березня стали першими серйозними сигналами зростання і активізації протестних настроїв в суспільстві.
ИА: чи Вважаєте Ви за можливе початок масових протестів в Азербайджані на тлі сьогоднішнього громадського настрою?
Масові протести в Азербайджані фактично вже почалися, якщо врахувати, що в сільських районах країни населення те тут, то там періодично протестує проти свавілля місцевої влади, корупції, соціальних проблем, що охопили переважну більшість території країни. Хоча доки усе це носить спонтанний, неорганізований і локальний характер. Проте, я б не виключив масовіший і організований їх розвиток в майбутньому, особливо на тлі зростаючих цін, бездарного місцевого управління і тотального беззаконня. Цьому ж сприяє сьогодні імітація реформ і примітивна пропаганда влади, що явно викликає роздратування у більшості населення. Крім того, судячи з поведінки правлячих кругів, ніяких рецептів в арсеналі у них немає, окрім силового чинника. Маловірогідно, що цей чинник може зіграти вирішальну роль в порятунку ситуації. Також явно не на руку азербайджанській владі їх зовнішньополітична нерозбериха , в результаті якої влада фактично виявилася без міжнародної підтримки. Якщо врахувати ту обставину, що нинішня влада довго трималася завдяки зовнішній підтримці, то сьогоднішні міжнародні реалії навколо Азербайджану можуть ще більше посилити її положення. У цьому контексті я не виключаю також вплив зовнішнього чинника на внутрішньополітичний розвиток ситуації в країні.
ИА: І які прогнози розвитку подій, по-вашому, вірогідніші?
Швидше за все. обстановка в Азербайджані розжарюватиметься із-за негнучкості і безкомпромісності влади. Не виключено, що зростання невдоволення населення, активізація опозиції і молоді, а також спроба влади традиційними методами силового пригнічення стабілізувати положення і тримати його під контролем приведуть до серйозного протистояння в країні, в процесі якого виникне, якщо і не революційна, то украй складна ситуація. А ось як завершиться все, я б не став прогнозувати. Тут багато що залежатиме від таких обставин, як подальшу поведінку влади, темпи погіршення соціально-економічного положення, здатність опозиції організувати протестну частину суспільства, вплив геополітичного чинника та ін. але Ось одне вже гранично ясно – вчорашнього стабільного Азербайджану вже немає, і точно не буде ніколи. Потрібні кардинальні зміни.