,
Ви Знаходитеся: Головна > Вибір наших слухачів > Інокентій Адясов : Яким чином піде приватизація у Білорусі?

Інокентій Адясов : Яким чином піде приватизація у Білорусі?

У Білорусі реформування державної власності почалося в 1991 р. після прийняття Верховною Радою РБ постановою Про основні концептуальні положення роздержавлення і приватизації в Республіці Білорусь . Надалі принципи приватизації були закріплені в Державній програмі роздержавлення і приватизації від 16.06.1993 р. В ті роки основний упор робився на так звану малу приватизацію – житла, дрібної і середньої приватизації. Проведення малої приватизації здійснювалася при технічній допомозі Міжнародної Фінансової Корпорації(МФК). Консультаційна діяльність МФК у Білорусі відбувалася за сприяння Агентства США по міжнародному розвитку.

Спочатку велика частина державного і орендованого майна призначалися для викупу трудовими колективами. Для цього використовувалися власні засоби підприємств і, передусім, чистий прибуток. Так були приватизовані мінське швацьке ПО Комсомолка (ВАТ Miлавiца ) і завод Дормаш (концерн Амкодор ). Також з 1994 по 1999 рік за проектом МФК Мала приватизація у Білорусі було приватизовано близько 880 об’єктів комунальної власності, з них – 86% за допомогою аукціонів.

Після обрання вперше президентом Білорусі Олександр Лукашенко основний упор зробив на підвищення ефективності держсектора(в першу чергу держконцернів). Приватизація великих підприємств була відкладена.

Проте було б неправильно вважати, що білоруська влада раніше не розглядала можливість приватизації і зберігала держсектор в незмінному вигляді. За словами першого заступника прем’єр-міністра Білорусі Володимира Семашко, тема приватизації і продажу підприємств для нас не нова. У 2003-2004 роках ми провели акціонування найбільших підприємств нафтохімічного комплексу не просто так, не заради данини моді: Нафтан , Полимир , Азот та ін. Це було зроблено для того, щоб підприємства у будь-який момент були готові прийняти інвестора, образно кажучи, стояли на низькому старті. У стандартній ситуації акціонування великого підприємства триває півтора-два роки. Ніякий інвестор не чекатиме два роки .

Після акціонування нафтохімічного комплексу тодішня російсько-білоруська компанія Славнефть купила 42% акцій другого за величиною білоруського нафтопереробного заводу(НПЗ) – Мозирского. Газпром за 2,5 млрд. дол. придбав половину акцій Белтрансгаза .

Президент Білорусі Олександр Лукашенко після переобрання в грудні 2010 року став активно заявляти про необхідність проведення приватизації великих підприємств в країні 1 січня 2011 вступила в дію нова редакція закону про приватизацію держмайна. Аналітики відмічають, що нова редакція була прийнята з урахуванням рекомендацій МВФ і Всесвітнього банку. Ці міжнародні фінансові організації особливо настоювали на різкому скороченні держсектора і введення масового інституту приватної власності. В ході останніх консультацій з МВФ і Всесвітнім банком уряд Білорусі вийшов з пропозицією об’єднати агентство по інвестиціях і приватизаційне агентство. Це відповідає світовій практиці, аналогічні структури діють в окремих країнах.

Формально правовою основою для початку масової приватизації стала Директива № 4 Президенти РБ Про розвиток підприємницької ініціативи і стимулювання ділової активності в Республіці Білорусь (прийнята 31 грудня 2010 року).

Проте в проекті плану приватизації на 2011-2013 роки немає великих підприємств. При аналізі офіційних джерел складається наступна картина майбутньої приватизації у Білорусі – проект плану приватизації на 2011-2013 роки включено 134 підприємства, які планується перетворити в акціонерні товариства. До переліку увійшли такі підприємства, як Беларуснефть , уся система заводів сільськогосподарського машинобудування, у тому числі Мінський тракторний завод, Гомсельмаш , а також Білоруський металургійний завод, Планар . Ці підприємства намічено акціонувати в 2013 році.

План приватизації сформований, він має бути затверджений урядом за узгодженням з Олександром Лукашенко. Новий план приватизації відрізняється від подібних планів 2003-2004 і 2008-2009 років. Тоді основний акцент робився на акціонуванні підприємств, зараз перші два роки основна увага приділятиметься продажу акцій акціонерних товариств.

Передбачається, що в перелік ВАТ, акції яких продаватимуться в 2011 році, увійде 180 підприємств, в 2012 році – 48 підприємств, в 2013 році – приблизно 20 ВАТ. По акціонуванню інших підприємств основна робота буде проведена до 2013 року.

Розширюється перелік операцій в управлінні майном ВАТ, які проводитимуться тільки за узгодженням з Президентом Республіки Білорусь. Зокрема, це стосується відчуження будівель, споруд, ізольованих приміщень, акцій, запоруки акцій, а також другий і подальших емісій акцій відкритих акціонерних товариств, що переробляють сільськогосподарську продукцію, в статутних фондах яких є акції, що знаходяться в комунальній власності. Виняток становлять емісії акцій, пов’язаних з відчуженням і(чи) збільшенням(освітою) долі Республіки Білорусь і(чи) адміністративно-територіальних одиниць. На узгодження президента Білорусі вносяться проекти рішень відповідних місцевих виконавчих і розпорядливих органів для здійснення другої і подальших емісій акцій ВАТ, в статутних фондах яких є акції, що знаходяться в комунальній власності, а також відчуження будівель, споруд, ізольованих приміщень, акцій, запоруки акцій облвиконкомами і Мінським міськвиконкомом.

Це, якщо можна так виразитися, правовий аспект приватизації. Яка ж буде її ідеологія? На думку Михайла Ковальова, професора, декана економічного факультету БГУ, якого багато аналітиків відносять до одних з основних розробників нинішнього етапу приватизації, ми часто говоримо про повільну приватизацію у Білорусі, але це має позитивну сторону – ми не повторимо помилок Східної Європи і ГДР . На думку Ковальова, на першому етапі необхідно в процесі акціонування держвласності перейти до створення великих холдингів для їх подальшої приватизації.

На мій погляд, їх потрібно спочатку ще більше укрупнити, зробити холдинг, акціонувати(це те, що зараз починається). Очевидно, що якщо ми захочемо приватизовувати, наприклад, Тракторний завод, це виллється в одну ціну. Якщо ж ми створимо холдинг машинобудування, до якого увійдуть усі аграрні підприємства( Гомсельмаш , агрегатний завод у Бобруйську і так далі), то такий холдинг коштуватиме набагато дорожче. В цьому випадку ми зможемо не лише знайти інвестора, який відразу купить контрольний пакет акцій, але і притягнути портфельних інвесторів . Михайло Ковальов особливий упор робить на розвиток внутрішнього білоруського фондового ринку і залучення національного капіталу до приватизаційних процесів. Як це можна зробити в умовах Білорусі, де уся бізнес-діяльність активно контролюється державою, питання залишається відкритим.

Також декан економічного факультету БГУ категорично виступає проти обвальної приватизації за типом російської першої половини 90-х років минулого століття.

Безумовно, особливий інтерес викликає питання приватизації нафтохімічного комплексу Білорусі. Перший заступник прем’єр-міністра Білорусі Володимир Семашко так визначив основні вимоги до майбутніх інвесторів в цей сектор. Президент чітко визначив умови залучення іноземних інвесторів і продажу пакетів акцій. Інвестор повинен мати власний фінансовий капітал: не лише для викупу пакету акцій, але і для того, щоб на тривалу перспективу вкладати гроші в розвиток підприємства. Щоб підприємство нафтохімії розвивалося, потрібно через 3-5 років оновлювати основні фонди, фонди підприємств мікроелектроніки, радіоелектроніки потрібно оновлювати раз в три роки.

Друга умова: інвестор повинен мати свої матеріальні ресурси. Наприклад, покупець пакету акцій підприємств нафтопереробки і нафтохімії повинен мати свою сиру нафту – це дає гарантії завантаження підприємства.

Третя умова: інвестор повинен мати ринки збуту. Наприклад, якщо приходить інвестор з Європейської спільноти, це дає певні гарантії того, що продукція продаватиметься на європейському ринку .

Передбачається, що і в нафтохімічному комплексі Білорусі спочатку буде створено єдиний холдинг – Білоруська нафтова компанія(за зразком концерну Белнефтехим ). Білоруська нафтова компанія(БНК) повинна почати працювати в травні 2011 року, тоді ж почнеться робота по пошуку стратегічного інвестора для продажу пакету акцій БНК. Мабуть, що процес акціонування і подальшої приватизації БНК регулюватиметься окремим указом президента Білорусі.

Другий по потенційному приватизаційному інтересу сегмент білоруської промисловості – виробництво калійних добрив, компанія ВАТ Беларуськалий (входить до складу концерну Белнефтехим ). Це найбільший в СНД виробник калійних добрив(У 2010 році ВАТ Беларуськалий зробило 8,6 млн. т калійних добрив проти трохи більше 4,3 млн. т в 2009 році). Останніми роками Беларуськалий став основним постачальником валюти до бюджету Білорусі. Заборона на приватизацію Беларуськалия була знята в червні 2010 року, тоді ж почалося акціонування підприємства(працівники підприємства при цьому були позбавлені права на пільгову приватизацію). Першим виразив інтерес до пакету акцій знову створеного ВАТ російський Уралкалий , який вже володіє частиною Білоруської калійної компанії (найбільшого російсько-білоруського трейдера з продажу добрив – доля постачань на світовий ринок складає більше 30%). Тоді Мінськ оцінив вартість 100 відсотків акцій ВАТ Беларуськалий в 30 млрд доларів, тобто Уралкалий за близько 20% акцій Беларуськали повинен був заплатити від 6 до 7 млрд. доларів(за контрольний пакет акцій Беларуськалия Уралкалий готовий був запропонувати $ 7,5 млрд.). Після цього Мінськ заявив про готовність продати контрольний пакет ВАТ китайським або індійським інвесторам.

Питання доступу російського капіталу до процесу приватизації у Білорусі набуває особливого значення в період формування ЄЕП, яке припускає зняття усіх перешкод на шляху руху капіталу усередині інтеграційної трійки . Ми готові збільшувати нашу присутність тут, активно брати участь в процесах приватизації , – сказав Герман Греф. Він нагадав, що Ощадбанк Росії створив інвестиційну компанію у Білорусі. Тому структурно ми до цього готові. Думаю, з нашим досвідом можемо бути корисні Білорусі , – відмітив керівник Ощадбанку.

Встає питання про соціальні наслідки прийдешньої приватизації. Лукашенко завжди особливо гордився рівнем соціальної підтримки у Білорусі, хоча його опоненти упевнені, що такий патерналізм знижує конкурентоздатність білоруської промисловості Безробіття в країні, за офіційними даними, складає менш одного відсотка економічно активного населення(відтік економічних мігрантів в Росію при цьому не враховується). Багато підприємств існують за рахунок прямої держпідтримки. Навряд чи нові власники погодяться підтримувати економічно неефективні підприємства і фінансувати в повному об’ємі соціальні програми. Проте офіційний Мінськ продовжує наполягати на збереженні усіх соціальних пільг для працівників підприємств в повному об’ємі Також незрозуміло, чи будуть трудові колективи користуватися якими-небудь пільгами при масовій приватизації.

За інформацією офіційних джерел, очікується розгляд питання про можливість напряму частини чистого прибутку державних організацій і організацій з переважаючою долею держави на придбання акцій, що належать Білорусі, за номінальною вартістю в цілях подальшого розподілу серед працівників колективу залежно від внеску у розвиток організації.

Усі наведені вище факти свідчать про те, що у Білорусі доки немає дорожньої карти приватизації , що детально пропрацювала. І цей процес в країні залежатиме від дуже багатьох чинників, що часто безпосередньо суперечать один одному.

В той же час вихід Білорусі у рамках формованого ЄЕП на фінансові ринки Росії і Казахстану дає Мінську деякий час для доопрацювання рішень по приватизації(у 2010 році у момент фактичної кредитної блокади з боку Росії Мінськ міг піти на екстрений розпродаж держмайна для покриття дефіциту, що все збільшується, торгового балансу).

Дуже багато що у визначенні стратегії приватизації у Білорусі залежатиме від вибору основного консультанта. Головним завданням консультантів в ході приватизації є визначення адекватної оцінки потенціалу підприємств, їх активів, порядку і термінів проведення конкурсів з їх продажу, а також залучення потенційних інвесторів. Зараз Мінськ веде збір пропозицій від потенційних кандидатів(можливо, консультантів буде декілька). Ясно тільки одне: приватизація у Білорусі не йтиме по російських рецептах початку-середини 90-х років минулого століття.

Прислухайтесь :)

Теги:

Без зайвих коментарів.