Звільнення Бреуса і Гапонова : головна причина гуманізму білоруського правосуддя – російські паспорти обвинувачених; Нові санкції ЄС – загроза сильніше виконання?; Візит Путіна : Лукашенко і Мясникович повинні встати на коліна і попросити грошей; Економіка: Щоб врятувати ситуацію, потрібно удвічі скоротити зарплату депутатам і міліціонерам; Влада і опозиція : Лукашенко розігнав площу , щоб розчистити дорогу новим опозиціонерам.
Звільнення Бреуса і Гапонова : головна причина гуманізму білоруського правосуддя – російські паспорти обвинувачених
Нові вироки учасникам Площі в порівнянні з першими в три-чотири роки колонії строгого режиму – просто гуманізм якийсь, пише інтернет-видання Ми . Громадяни Росії отримали усього лише штрафи.
Суд Московського району Мінська визнав винним Артема Бреуса і Івана Гапонова в участі в масових безладах і ухвалив покарати їх штрафами у розмірі 300 базових величин(одна б.в. дорівнює 35 тисячам білоруських рублів) кожному, нагадує видання. Гапонова і Бреуса в залі суду звільнили під підписку про невиїзд. Посольство Росії вже виразило задоволеність таким результатом розгляду справи.
Саме втручання Росії забезпечило, судячи з усього, м’який вирок, говориться в статті. І приїзд в Мінськ 15 березня російського прем’єр-міністра Володимира Путіна. Присутність експертів ОБСЄ стало на цьому фоні символічним чинником.
Білоруський підприємець Дмитро Медведь засуджений до трьох років обмеження свободи без напряму в спецучереждения. Йому повезло бути судимим в один день з росіянами, відмічає Ми . Іван Гапонов і Артем Бреус стали першими фігурантами кримінальної справи про масові безлади в Мінську 19 грудня, хто після суду відправився не в колонію строгого режиму, а додому, пишуть Білоруські новини . Головна причина такої поблажливості до них білоруської судової машини бачиться в двоглавому орлові на паспортах молодих людей.
У цьому процесі, судячи з усього, ключову роль грав саме чинник громадянства обвинувачених, вважає видання. Адже за спинами Бреуса і Гапонова незримо, але цілком відчутно маячила тінь старшої сестри , яка дуже наполегливо давала зрозуміти, в якому результаті цього процесу зацікавлена.
Захищати інтереси своїх громадян – конституційний обов’язок, говориться в статті. І тут до російських чиновників різного рангу питань, безумовно, немає. Хоча і навряд чи хто стане заперечувати, що Бреус і Гапонов – птахи не того польоту, щоб із-за них примушувати напружувати голосові зв’язки самого Медведєва.
Публічно висловлюване Росією невдоволення ходом слідства і судового процесу над Бреусом і Гапоновим можна було назвати, швидше, превентивною мірою, пишуть Білоруські новини . У Москви цілком могло скластися враження, що на росіян, що потрапили під роздачу, білоруська влада спробує навісити цінник і виставити на торги. Принаймні, близькі в Кремлю політологи саме так недвозначно трактували справу росіян . І усі сигнали офіційному Мінську натякали на те, що вести великий переговорний процес з Білорусією на такому фоні Москва вважає нижче своєї гідності. З усіма можливими наслідками для Мінська, якщо той все ж вирішить розіграти цю сумнівну карту…
Враховуючи, як протікав процес над Бреусом і Гапоновим, можна припустити, що білоруська влада до останнього не могла визначитися з долею російських громадян, продовжує видання. Їм то пом’якшували звинувачення, знявши організацію масових безладів , то навішували побиття відразу половини взводу спецназівців…
З одного боку, версія про руку Москви в подіях 19 грудня вже запущена і вимагає хоч якогось фактичного доказу, говориться в статті. Хоча ліпити образ вождів п’ятої колони з Гапонова і Бреуса було абсолютне не з чого. Молоді люди ні в яких опозиційних структурах не полягали, в тих, що не симпатизують білоруському режиму російських організаціях – теж, та і взагалі до арешту один з одним знайомі не були. Яка вже тут змова?!
З іншого боку, упаяти росіянам три-чотири роки колонії, як було у випадку з першими засудженими по справі 19 грудня, означало б змусити Москву на досить різку реакцію, яка, слід вважати, не змусила б себе чекати, пише Білоруські новини . До того ж в Мінську чекають Володимира Путіна, який 15 березня приїде на засідання союзного Радміну. На порядку денному немало важливих для офіційного Мінська фінансових питань, ставити які під загрозу із-за парочки молодиків – невиправданий ризик. Тому білоруській владі був потрібний деякий компромісний варіант, при якому і власний імідж захисників державного устрою не постраждав би, і російській стороні пред’явити особливо не було б чого.
І тут дуже до речі виявилася поява на суді по справі росіян спостерігачів від ОБСЄ, прихильно виписаних з європейської далечіні, продовжує видання. При таких спостерігачах клепати суворі вироки на дуже сумнівній доказовій базі – моветон. До речі, в процесі, що паралельно проходив, над ще одним обвинуваченим по справі 19 грудня Дмитром Медведем, де спостерігачів від ОБСЄ не було, суд ліберальничав в набагато меншому ступені, засудивши 51-річного громадянина до трьох років хімії вдома. Тепер владі можна активно впроваджувати версію, що російських бешкетників не відправили на зону виключно для того, щоб поталанити прискіпливому Заходу. А усі розмови, що, мовляв, офіційний Мінськ злякався опинитися в деякій дивній позі перед російською імперією – усього лише дозвільні домисли недоброзичливців.
Відразу після оголошення вироку Бреусу і Гапонову представник посольства Росії в Мінську заявив, що рішення суду російська сторона сприйняла в цілому позитивно , говориться в статті. Хоча, нагадаємо, Москва наполягала не лише на звільненні своїх громадян, але і на знятті з них усіх звинувачень. Проте залишається відкритим питання про позицію Росії з проблеми прав людини у Білорусії в цілому. На початку лютого глава російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров заявив, що Росія не збирається закривати очі на проблеми прав людини у Білорусії , а президент Дмитро Медведєв доручив МЗС зважати на думку правозахисників по подіях у Білорусії.
Із звільненням Гапонова і Бреуса ця проблема нікуди не зникла, відмічає видання. І думка правозахисників не змінилася – вони стоять на своєму: звинувачення необоснованни, вироки – неспіввимірні. Та і саме білоруське правосуддя настільки непослідовно трактує міру провини за схожі гріхи , що дає усі підстави говорити про упереджений і політизований підхід до справи 19 грудня, резюмують Білоруські новини .
Нові санкції ЄС – загроза сильніше виконання?
Європарламент на сесії в Страсбурзі ухвалив резолюцію, яка засуджує застосування тортур до затриманих по справі 19 грудня 2010 року, пише білоруська редакція Радіо Свобода . Голосування по резолюції відбулося увечері в четвер.
Резолюція засуджує неповагу білоруської влади до фундаментальних прав на свободу зборів і думок і закликає до негайного і безумовного звільнення усіх затриманих за політичними мотивами, відмічає видання. Документ також рішуче засуджує застосування тортур відносно ув’язнених як форму жорстокого поводження, забороненого міжнародним законодавством і абсолютно неприйнятного для європейської країни і найближчого сусіда ЄС. Евродепутати також виступили із засудженням створеною в країні Атмосфери страху, репресій і переслідування цивільних організацій і ЗМІ , яка виражається в проведенні обшуків в редакціях і квартирах журналістів і громадських організацій, виключеннях з внз і звільненнях з роботи, і призвали владу створити умови для вільного вираження думок і свободи ЗМІ у Білорусії.
Резолюція також закликає владу Білорусії забезпечити верховенство закону, міжнародних конвенцій і національного законодавства, щоб забезпечити відповідні умови утримання у в’язницях ув’язнених і можливість їх зустрічей з родичами, адвокатами і медичним персоналом, говориться в статті. Депутати також вимагають припинити переслідування політичних опонентів, правозахисників і незалежних ЗМІ.
У резолюції також міститься заклик до Ради Європи, Єврокомісії, високого представника ЄС з питань зовнішньої політики і безпеки, до усіх партнерів Євросоюзу розширити обмежувальні заходи, які поширюватимуться на прокурорів, суддів і співробітників КДБ, що залучених в репресії і мають відношення до порушень прав людини у Білорусії, пише Радіо Свобода . Крім того, Європарламент вважає, що Раду ЄС повинно розглянути можливість введення точкових економічних санкцій відносно державних білоруських підприємств.
Евродепутати також нагадують, що доки білоруська влада не зробить кроків до поліпшення ситуації з правами людини в країні, процес зближення ЄС і Білорусією буде призупинений, у тому числі і у рамках програми Східне партнерство . В той же час, вважають вони, ЄС повинен посилити підтримку білоруського громадянського суспільства, у тому числі через спрощення візового режиму, підводить підсумок Радіо Свобода .
Брюссель злив инфу, що готує економічні санкції проти Білорусії, пишуть Білоруські новини . Вірогідно, витік повинен злякати тутешнє начальство, яке вже не перший рік вигідно жене солярку і інший товар в Європу. Інше питання, чи переконлива страшилка. Публікація про розробку санкцій з’явилася на сайті EUobserver. Цей ресурс близький до структур ЄС, так що злив не випадковий. Білоруських дурнів беруть на гармату.
До економічних санкцій проти режиму, що посадив за грати учасників протестів 19 грудня, підштовхує європейських партнерів Вашингтон, продовжує видання. Американці зі свого боку зробили, що могли, зокрема розморозили колишні санкції проти двох дочірніх підприємств Белнефтехима . Але до підступів янкі Мінськ вже пристосувався, перенаправивши продукцію на інші ринки. Європа, з якою у Білорусії великий товарообіг, могла б притиснути не в приклад сильніше, але це палиця про два кінці. Обачливий обиватель із Старого світу – не пара заокеанському ковбоєві. Той – відразу у бійку за демократію і таке інше, європеєць же чеше потилицю: принципи принципами, але і гешефт, чи знаєте, втрачати не з руки… Тому спочатку Брюссель і зовсім розчарував прибічників бурі і натиску на останню диктатуру Європи . Рада ЄС обмежилася лише візовими санкціями проти 157 представників режиму.
Ну і що? У Червоній Поляні біля Сочі можна не гірше, ніж у ваших Австриях, відвести душу на гірських лижах, що і продемонстрував нещодавно білоруський офіційний лідер з молодшим синочком, говориться в статті. А силовиків, наприклад, яких в чорному списку ЄС греблю гати, з їх секретністю і так ніхто з країни не випускав. Коротше, як мертвому припарка той блек-лист.
Але оскільки обшуки, допити, арешти і посадки в синьоокій республіці тривали, Брюсселю стало вже непристойно робити вигляд, що він сильно злякав їжачок самі знаєте чим, пишуть Білоруські новини . І європейські політики заговорили-таки про точкові економічні санкції. Наприклад, евродепутат Яцек Протасевич. Але в Європі, бачте, розподіл праці : полум’яні європарламентарі вербально відтягуються за повною програмою, батоживши останню диктатуру , а потім сірі функціонери у виконавчих структурах ЄС залишають від гнівних резолюцій ріжки та ніжки.
На прес-конференції в Ризі 2 березня за посилення санкцій ЄС відносно Мінська висловилися міністр закордонних справ Естонії Урмас Пает і його латвійський колега Гиртс Валдис Кристовскис, продовжує видання. Втім, Пает був обережний у формулюваннях: Моя позиція така: так, ЄС повинен проаналізувати цю можливість, щоб дуже добре підготувати цільові санкції . У іншому місці він підкреслив, що повинно йтися саме про дуже точно націлені економічні санкції . Тим часом Тойво Тянавсуу під красномовним заголовком Естонія активно веде бізнес з підлеглими диктатора Лукашенко пише в Eesti Ekspress про лицемірство офіційного Таліну, який боїться занадто натискати на Мінськ, бо із-за економічних санкцій серйозно постраждали б скупники палива Естонії і споживачі дешевого алкоголю .
Але ось начебто заворушився Брюссель, говориться в статті. При цьому тут, згідно EUobserver, розробляють заходи, які спрямовані на державні фонди і приватні доходи керівництва Білорусії і не зроблять жорсткої фінансової дії на економіку країни і компанії Латвії, Литви, Голландії і Польщі, працюючі у Білорусії . Ось! Другу частину фрази можна вважати ключовою. Головне – щоб бумерангом не ударило. Тобто санкції якщо і введуть, то абсолютно символічні.
Правда, в публікації є і конкретика: санкции-де будуть спрямовані проти підприємств, які, як вважають в ЄС, надають фінансову підтримку білоруській номенклатурі, а саме – Беларуськалия , Белнефтехима , Белтехекспорта і Трайпла , пишуть Білоруські новини . Але, по-перше, якщо вже на те пішло, номенклатура у нас осідлала усю економіку, а не тільки чотири фірми. По-друге, якщо ударити навіть тільки по двох перших підприємствах з цього чорного списку, то усій білоруській економіці мало не здасться: калій та нафтопродукти – головні золоті жили. Взагалі розуму незбагненно, як це можна точково бити по держфондах і кишені білоруського начальства, не зачіпаючи економіку практично повністю одержавленої країни. Що за секретну надточну економічну зброю розробив Брюссель? У результаті від плану доки враження поспішно вигаданої страшилки.
Втім, мінський політичний аналітик Андрій Федоров в принципі не вірить, що 27 країн ЄС зможуть домовитися про деякий пакет економічних санкцій проти білоруського режиму. Такі санкції були б хворобливі не лише для офіційного Мінська, але і для самої Європи , – відмітив Федоров в інтерв’ю Білоруським новинам . Особливо, підкреслив експерт, постраждають у такому разі інтереси країн Прибалтики, багато і з вигодою тих, що торгують з Білорусією. Литва і Латвія, як відомо, навіть змагаються за перевалку білоруських вантажів.
Видання відмічає: експерт звертає увагу на те, що EUobserver не вказує джерело інформації про підготовку санкцій, туманно посилаючись на деякі дипломатичні круги. Якби Брюссель був налагоджений рішуче, то послідувала б заява з вуст єврокомісара Фюле або глави європейської дипломатії Эштон , – переконаний Федоров. Таким чином, робить він висновок, поки білоруське керівництво пробують лише злегка лякати.
Інша справа, що репресіями усередині країни і новою конфронтацією із Заходом Мінськ сам себе покарав, продовжує видання. Відрізував від кредитів і інвестицій. Якщо не зовсім, то значною мірою. І ось це можна вважати економічними санкціями де-факто, нехай вони і не проштамповані у Брюсселі. І потім, як заявив в інтерв’ю для Білоруських новин політичний оглядач Роман Яковлевский, все-таки поволі відбувається консолідація Брюсселю з Вашингтоном в підходах до білоруського питання. Експерт прогнозує, що снігова грудка санкцій наростатиме .
Тільки загроза застосування економічних санкцій відносно режиму дозволить звільнити політичних ув’язнених і змусить владу піти шляхом політичної лібералізації , – заявив в інтерв’ю виданню керівник Центру політичного утворення(Мінськ) Андрій Ляхович. На його думку, страхи, що тиск Заходу заштовхне Білорусію в Росію, безпідставні, оскільки Москви білоруське керівництво нині боїться більше, ніж Європи.
У інтерв’ю для Білоруських новин експерт припустив: навіть якщо усьому ЄС не вдасться домовитися щодо економічних санкцій, то на такі заходи можуть піти окремі країни, наприклад Німеччина, Польща(помітимо, це ті країни, які найбільш обласкані білоруською пропагандою : мовляв, готували переворот 19 грудня!). Якщо ж Євросоюз обмежиться тільки візовими санкціями, Лукашенко може почувати себе переможцем , – вважає Ляхович.
Перемога, проте, вже сьогодні явно пиррова, говориться в статті. Економіка синьоокої республіки, згвалтована в ім’я передвиборних подачок, просто валиться. МВФ відкритим текстом наполягає на девальвації. Золотовалютні резерви такими темпами обнуляться до літа. Грошей брати нізвідки. І можливо, нинішні бойові стійки ЄС – той випадок, коли загроза сильніше виконання, резюмують Білоруські новини .
Візит Путіна : Лукашенко і Мясникович повинні встати на коліна і попросити грошей
Точно приїде. Навіть на два економічні засідання – пише про майбутній візит у Білорусію прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна білоруська редакція Радіо Свобода . Це, до речі перший візит одного з тандемократов після торішньої інформаційно-економічної війни, точніше, після раптового грудневого примирення. І після того, як російський вимір справи 19 грудня, здається, повністю вичерпаний. Артем Бреус і Іван Гапонов отримали чималі штрафи, але були звільнені в залі суду, російська публічна і таємна дипломатія може святкувати перемогу: заяви посольства, МЗС і президента Росії в цьому символічним питанні принесли певний результат. Слід зауважити, що очікуваний гість – російський прем’єр – не сказав на захист співвітчизників жодного слова, що знаходилися в Мінську, так що важко судити, що м’який вирок – подарунок саме йому.
Жест в його адресу – швидше повчання американцям і пристрасний захист Путіна в інтерв’ю The Washington Post, продовжує видання. Олександра Лукашенко про Путіна кореспондент не запитував, так що це прагнення закрити грудьми російського прем’єра створило враження досить штучного руху. Але, видно, ситуація така, що вже не до политеса, в якому, правда, глава Білорусії і взагалі не дуже сильний. І в цьому світлі виглядає якось сумнівно, що, з чуток, Лукашенко повторить свій демарш рівно річної давності, коли російський прем’єр приїхав у Брест, а білоруський президент демонстративно відправився в Каракас. Не до Каракаса цього року.
Білорусії потрібні гроші, говориться в статті. Про це свідчить і сумна динаміка сальдо зовнішньої торгівлі, падіння реальної зарплати з святого рівня в 500 доларів на рівень набагато нижче, ніж перед святами, і виведення останньої доповіді МВФ, в якому Білорусії уперше з 2008 року пропонується девальвувати рубель, причому рекомендація дається відкрито. Не слід драматизувати ситуацію, що, мовляв, завтра обвал, колапс і катастрофа, але гроші потрібні неодмінно. Одне з джерел – антикризовою фонд ЕврАзЭС, з якого Мінськ хотів би отримати близько 2 мільярдів доларів. Видача цих грошей відбувається не автоматично, і неважко здогадатися, що думка Росії в цьому питанні буде вирішальною.
В той же час, пише Радіо Свобода , ситуація на західному фінансовому фронті виглядає невтішною. МВФ мало не сам пропонує кредит, але хоче за свої гроші різні небезпечні реформи. Зрозуміло, є ресурси комерційних банків, які мало цікавить боротьба їх урядів за демократію у Білорусії, – бізнес передусім. Але згадана боротьба означає, що бізнес – він і є тільки і виключно бізнес, без якої-небудь користі для діалогу і інших контекстних речей. А це дорогий виходить.
Контекст тут якщо і є, то зовсім інший, заданий тінню арабських революцій, продовжує видання. З одного боку, тут Мінську начебто повезло – весь світ зайнятий Північною Африкою і Близьким Сходом, і всім не до Лукашенко, який, до речі, на тлі лівійського людиновбивства виглядає ще і непогано. Але, з іншого боку, світова боротьба з цим человекоубийцей задає якісь нові, хай і тимчасові, стандарти. Білоруська дипломатія постійно докоряє Заходу в подвійних стандартах. Ну так от є стандарт – санкції, заяви про нелегітимність, міркування про зони, заборонені для польотів авіації, і навіть про озброєне втручання. Це про Лівію, зрозуміло, але Лівія задає контекст. І, що надзвичайно цікаво, Росія не те щоб з ентузіазмом підтримує ці підходи, але і не занадто їм заперечує. Санкції проти Каддафі підтримала, в Кремлі говорять про його нелегітимність.
У торішньому квітні Лукашенко не міг нахвалитися на рішучість Бакиева, який озброєною рукою намагався давити заколот , говориться в статті. Тепер Каддафі демонструє ще більшу рішучість(хоча це можна назвати і інакше), але цього разу його мінський друг якось не квапиться зі схваленням. Може, це результат навчання досвідом ігор з Бакиевим, який виявився битою картою, а, може, і оцінка нового розкладу – Захід думає про вживання дуже суворих заходів і домовляється про це з Росією. Минулого року в Киргизії подібна угода теж мала місце, але там не йшла мова про військове втручання. А при такому поєднанні скромність в оцінках виглядає дуже доречною.
Не виключено, що важливою темою переговорів з Путіним в Мінську будуть не лише гроші, скільки зміни, які відбуваються у світовій політиці, в стосунках Москви із Заходом у зв’язку з революціями у арабському світі, пише Радіо Свобода . Втягнувшись в нову холодну війну із Заходом, Лукашенко варто дуже уважно відстежувати ці зміни.
Повертаючись до справи А. Бреуса і И. Гапонова, слід згадати декілька деталей, продовжує видання. На початку заарештованих за площу російських громадян було багато. Вони відбули добу і поїхали додому. А двоє залишилися. Чому? Хід судового процесу над ними свідчив про те, що ніяких юридичних підстав для цього не було, з приводу їх винності було рівно стільки ж доказів, скільки про винність будь-якого іншого учасника маніфестації 19 грудня. Але не в доказах справа. Був план конкретної гри з Москвою. Який провалився. З якихось причин. Деякі з них, можливо, стануть предметом розмов, коли приїде Путін, резюмує Радіо Свобода .
15 березня – в день Конституції – в Мінськ на переговори приїде прем’єр-міністр Росії Володимир Путін, пише Білоруський партизан . Це буде перший після 19 грудня офіційний візит у Білорусію російського політика такого рівня. Чого чекати від цього візиту, видання поцікавилося у політиків і експертів.
Заступник голови Партії БНФ(націоналістична партія Білоруський народний фронт – ИА ) Григорій Костусев був небагатослівний: Основний інтерес Путіна, а це є основний інтерес Кремля, – прив’язка Білорусії до Росії . Політик вважає, що розмова піде, швидше за все, про Митний союз і про перспективи введення російського рубля на території Білорусії .
Формальний порядок денний відомий: засідання Союзного Радміну і захід у рамках ЕвраЗЭС , – заявив в інтерв’ю Білоруському партизанові політолог Олександр Класковский, – Але це усе бутафорія: перша освіта – взагалі химера, друге теж не занадто успішно діє. Усі головні питання вирішуватимуться за кулісами. Путін їде робити ревізію. Адже перед виборами не просто так дивовижним чином сталося примирення Лукашенко з Медведєвим, що поставило в незручне, я б навіть сказав – погане положення тих кандидатів в президенти, які дуже вже сподівалися на Москву. Це був наївний розрахунок. Путін їде зробити ревізію: ось ви обіцяли перед виборами віддати то і то, давайте розбиратися, що ви віддаєте .
Буде, звичайно, йти мова про створення так званого холдингу Мазу і КамАЗа , – вважає експерт. – Але холдинг – це просто порядне слово, за яким ховається просте поглинання білоруського Мазу. Стоятиме питання про привабливий білоруський капітал, на який російська сторона давно гострить зуб.
Офіційний Мінськ спалив усі мости з цивілізованим світом, економічний корабель нахилився і готовий піти на дно , – заявив Класковский в інтерв’ю виданню. – Москва вибрала вдалий момент, тому Путін їде, кажучи по-російськи, кувати залізо доки воно гаряче . Безумовно, білоруська сторона просить у ЕвраЗЭС кредит в два мільярди доларів. Але тільки дурень не зрозуміє, що в цій освіті все вирішує Москва: як вирішить Москва – так ЕврАзЭС і зробить. Піде розмова про АЕС. Росія не проти, щоб потенційний Чорнобиль знаходився на білоруській території: нехай стоїть на білоруській землі, а вершки зніматиме Москва. Адже не даремно в Калинградской області будується ще одна АЕС – Москва хоче забезпечувати регіон електроенергією, здійснюючи безумовний контроль над цим. Москва хоче вирішити усі назрілі питання на своїх умовах. Але в історії двосторонніх стосунків вже не раз бувало, що Москва дуже рано потирала руки, а потім наставало розчарування. Сторони можуть розлучитися не дуже задоволеними один одним. Мінськ прекрасно розуміє, що зараз настала така фаза, коли можна втратити все. Втративши контроль над економікою, в швидкій перспективі можна втратити і владу .
Адже чому розвалилася уся інтеграція, яка в різний час приймала різні форми ?, – поставив питання Класковский в інтерв’ю Білоруському партизанові . – Росія хотіла якщо і не інкорпорувати Білорусію до складу Росії, то зробити її колонією з формальними атрибутами незалежності : членством в ООН, червоно-зеленим прапором і так далі. Природно, що білоруська верхівка, що приватизувала усю країну, стоятиме на смерть за свої інтереси. Мінськ прекрасно розуміє: буде кінець, якщо зараз віддати контроль над економікою в руки Москви. Отримавши контроль над економікою, Москва дуже скоро замінить білоруську правлячу верхівку на своїх людей, повністю підконтрольних Кремлю .
Керівник аналітичного центру Стратегія Леонід Заико рахує майбутній 15 березня візит цікавим з психологічної точки зору, продовжує видання. Але для офіційного Мінська інтерес полягає виключно в тому, щоб стати навколішки і просити у Путіна : Володимир Володимирович, дайте грошей !.
– За останні три місяці – сама постраждала особа – Олександр Григорович Лукашенко. Цікаво подивитися на реакцію під час зустрічі, особливо після того, що росіяни зробили з Лукашенко після 19 грудня. Ще цікаво, чи зволить Путін зустрітися з Олександром Лукашенко?.
- А що – і таке вірогідне?
- А чом би і ні? А в усьому іншому – це чисто технічна зустріч. Старий чиновник Мясникович зустрічатиметься з молодим полковником ФСБ. Не думаю, що прийматимуться деякі важливі рішення. Але буде цікаво порівняти реакцію, скажімо, Білоруського телебачення і російських телеканалів на зустріч – які місця, які особи вихоплюватимуть ті і інші. Це сумна зустріч. Треба ставати на коліна, спочатку – Лукашенко, за ним – Мясниковичу і усім іншим, повзучи повзти і просити: Володимир Володимирович, дайте грошей!. .
- І скільки просити треба?
- Треба просити 2-3 мільярди доларів. Але ми прекрасно розуміємо, що угода може бути і таємницею, скажімо, за частину акцій Белтрансгаза , що залишилася, або за фамільне срібло, за непоганий заводик який-небудь. Адже люди бояться нести свої гроші у банк. Безумовно, поговорять про Митний союз. Якби білоруси вийшли з плакатом Хочемо дешеві іноземні машини – це було б цікаво. Але електорат білоруський скромний і спокійний. Якщо минулого року на придбання машин було витрачено півтора мільярди доларів, то зараз, при дефіциті валюти, людям доведеться знаходити десь мільярд доларів, щоб останній раз в житті купити автомобіль. На місці Мясниковича я б ставав на коліна і просив: все зроблю, що скажете, тільки дайте грошей. ., – резюмував Леонід Заико в інтерв’ю Білоруському партизанові .
Економіка: Щоб врятувати ситуацію, потрібно удвічі скоротити зарплату депутатам і міліціонерам
Золотовалютні резерви Білорусії тануть на очах, пише Завтра твоєї країни . Всього за два місяці 2011 вони скоротилися більш ніж на мільярд доларів – на 20 відсотків. Вердикт експертів : ніяких палаців спорту, ніяких чемпіонатів світу – потрібний жорсткий режим економії.
Міжнародні резервні активи Білорусії, розраховані за стандартами МВФ, знизилися за лютий на 319,4 млн. доларів(7,4%) після зниження на 687,7 млн. доларів(на 13,7%) за січень, відмічає видання. За даними Національного банку, на 1 березня 2011 року вони склали 4023,60 млн. доларів проти 5030,7 млн. доларів на 1 січня 2011 року.
Колишній голова Національного банку Білорусії професор Станіслав Богданкевич зв’язує істотне зниження золотовалютних резервів з перекосом у білоруській економіці, дисбалансом між експортом і імпортом і тим, що Білорусія на мільярд доларів живе не відповідно до достатків. Ми проїдаємо резерви , – констатує екс-глава Нацбанку в інтерв’ю Завтра твоєї країни . – Така величезна незбалансованість, коли національний продукт складає п’ятдесят з гаком мільярдів доларів, а дефіцит – десять мільярдів, – свідоцтво плачевної ситуації в економіці .
Щоб підтримати видимість стабільності, уряду Михайла Мясниковича доведеться домагатися додаткових позик і продавати державне майно за рубіж, упевнений експерт. Він нагадує про бажання уряду отримати кредит в 2 мільярди доларів в Антикризовому фонді ЕврАзЭС, говориться в статті. Крім того, мабуть, розміщуватимуть нові євробонди під високу процентну ставку – не нижче 9-10% , – прогнозує Станіслав Богданкевич. – Починають позначатися прорахунки в економіці, допущені за останні п’ятнадцять років : не було своєчасно проведено реформування, а декларації про лібералізацію і конкуренцію не підкріплювалися реальними діями .
Керівник Аналітичного центру Стратегія Леонід Заико стверджує, що загрозливе погіршення ситуації почалося в грудні 2010 року разом з підвищенням зарплат і завершенням року з десятимільярдним торговим дефіцитом, пише Завтра твоєї країни . Сьогодні ми маємо фактологічне підтвердження, що Білорусія проводила і проводить нераціональну грошову і зовнішньоторговельну політику , – говорить економіст.
Експерт бачить декілька варіантів розвитку подій, продовжує видання. Перший – спробувати різко обмежити імпорт і одночасно стимулювати експорт, але це досить складно. Другий – продати якесь одне велике підприємство. Ще один варіант – провести девальвацію і тим самим вирівняти попит на зовнішніх і внутрішньому ринках.
Якщо об’єктивно, відмічає Леонід Заико, то при сьогоднішній зарплаті в 500 доларів більше 300 доларів білорус не напрацьовує. Я б запропонував в два рази скоротити зарплати в уряді, як це зробили в Латвії. Міліціонерам треба скоротити зарплату в два рази, скоротити пенсії депутатам парламенту. Ніяких палаців спорту, ніякого чемпіонату світу – потрібний жорсткий режим економії , – резюмує Заико в інтерв’ю Завтра твоєї країни .
Під тиском інфляцію Нацбанк все-таки підвищує ставу рефінансування – з 16 березня на 1,5 процентних пункту до 12% річних, пишуть Білоруські новини . Як випливає із заяви головного банку країни, таке рішення було прийняте в цілях адекватного реагування на підвищення рівня інфляції , що спостерігалося на початку поточного року.
Рішення Нацбанку збільшити ставку рефінансування було очікуваним, незважаючи на заяви його окремих представників про те, що в короткостроковій перспективі ставу залишиться незмінною, продовжує видання. У теж час віце-прем’єр Сергій Румас ще в лютому заявляв, що ставка може бути підвищена на підставі аналізу по стрибку інфляції за січень-лютий.
Білоруські новини приводить дані Белстата, згідно з якими в лютому інфляція виросла до 2,7% з 1,4% в січні 2011 року. З початку року приріст споживчих цін склав 4,2%. Мабуть, цього виявилося досить, щоб прийняти рішення про підвищення ставки рефінансування.
У Нацбанку відмічають, що зростання інфляції головним чином пов’язане із зростанням тарифів на житлово-комунальні послуги внаслідок збільшення ціни купівлі природного газу, що імпортується з Російської Федерації, і дією збільшення світових цін на енергоносії і продукти харчування , продовжує видання. Що до підвищення ставки рефінансування, то це викликано необхідністю підтримати ставки грошового ринку на позитивному рівні в реальному вираженні для надійного захисту рублевих вкладів населення у банках від інфляції , підкреслили в Нацбанку.
Білоруські новини нагадують, що востаннє Нацбанк Білорусії підвищував ставку рефінансування майже два роки тому. У січні 2009-го вона збільшилася на 2 процентні пункти – з 12% до 14%. Причини її підвищення були фактично аналогічними – забезпечення стабільності білоруського рубля і подальше підвищення доходності вкладів у білоруських рублях зі збереженням їх високої привабливості. Проте привабливість депозитів в національній валюті – лише одна з причин, і не сама в ситуації, що склалася, визначальна. Незважаючи на зростання інфляції, вклади у білоруських рублях тільки за лютий збільшилися майже на 750 млрд. рублів, або на 7,4%, і на 1 березня склали 10,9 трлн. рублів. Вклади у валюті виросли тільки на 2,3%, або на 105,8 млн. доларів.
Значно більше уряд і Нацбанк хвилює не приплив грошей у банківський сектор, а відтік у вигляді кредитів на неефективні проекти, продовжує видання. Сергій Румас, прогнозуючи в лютому підвищення ставки рефінансування, заявив, що уряд обмежуватиме безкоштовну роздачу грошей . За його словами, пільгові процентні ставки за кредитами розбещують і ні до чого хорошому не приводять. Є держпідприємства, які беруть пільгові кредити, освоюють їх, а побудоване виробництво не можна ефективно використати .
Колишній глава Нацбанку Станіслав Богданкевич також вважає, що уряду слід обмежити кредитування малоефективних держпроектів : І зробити це потрібно адміністративно, так само, як адміністративно приймаються рішення про пільгове кредитування , говориться в статті.
Для Нацбанку і комерційних банків зараз дуже важливе питання вартості грошей, пишуть Білоруські новини . При зростанні інфляції і ставці рефінансування, що не відповідає їй, кредитування неефективних держпроектів багаторазово збільшує риски. До того ж це відбивається і в цілому на ефективності кредитних продуктів. За словами Станіслава Богданкевича, на сьогодні ставка рефінансування на рівні 12% більш-менш нормальна. Проте нинішні темпи зростання інфляції не дозволяють прогнозувати, що на кінець року інфляція утримається в межах 12%. Тобто не виключено, що ставка рефінансування може підвищитися ще раз .
Економіст Андрій Карпунин вважає, що доки рано робити висновки про ще одне підвищення ставки рефінансування в поточному році, продовжує видання. Торкаючись прийнятого Нацбанком рішення, він відмітив, що це було неминуче, і в даному випадку довелося вибирати з двох зол – підвищену ставку рефінансування або разову девальвацію приблизно на 30% .
У зростанні ставки рефінансування Карпунин побачили ряд позитивних моментів. Нацбанк не пускатиме в звернення божевільну кількість незабезпечених рублів. Тобто ми не так сильно розженемо інфляцію. Відбуватиметься відтік ресурсів з тих сфер, де спостерігався їх надлишок. Підвищення ставки рефінансування може зменшити інфляцію, оскільки це змусить білоруські гроші працювати на ефективні проекти , що окупаються, – заявив економіст в інтерв’ю Білоруським новинам .
Між тим, Станіслав Богданкевич вважає, що уряду не вдасться вирішити ті, що усі, що накопичилися проблем тільки підвищенням ставки рефінансування, пише видання. За його словами, необхідно провести девальвацію. Андрій Карпунин, у свою чергу, вважає, що одномоментна девальвація нас не врятує, а угробить. Девальвація – це занадто високий політичний і економічний ризик, який може привести до втечі капіталу, втечі бізнесу, до втрати довіри до білоруського рубаю, до бажання імпортерів закласти риски від нової девальвації в ціну на товари. Паніка і ажіотаж приведуть до зростання цін, і ми отримаємо набагато гіршу ситуацію з інфляцією .
При цьому експерт не вважає, що ситуацію поправить черговий кредит від МВФ, який фонд готовий нам надати. Чергова позика без економічних реформ – це абсурд. Нам 2 млрд. доларів досить на 4-5 місяців. Ми знову їх проїмо, не провівши реформ, не вклавши гроші у валютоокупаемие галузі, не створивши умов для розширення експорту , – резюмує Карпунин в інтерв’ю Білоруським новинам .
Автобензини і дизпаливо у Білорусі з 3 березня стали дорожче в середньому на 4,5-10,5%, пише Білоруси і ринок . Це вже друге цього року підвищення цін на нафтопродукти. Тепер літр бензину Нормаль-80 коштує 2.400 білоруських рублів(подорожчав на 6,7%), бензину АИ-92 – 3.000 білий. крб.(+4,5%), бензину АИ-95 – 3.400 білий. крб.(+4,9%), дизельного палива – 2.850 білий. крб.(+10,5%). Нові відпускні і роздрібні ціни на нафтопродукти підвищені відповідно до рішення комісії з питань імпорту енергоресурсів при Раді міністрів Белорусии, відзначається в офіційному повідомленні концерну Белнефтехим .
Зміна цін на нафтопродукти на внутрішньому ринку уряд мотивує зростанням світових цін на нафту і збільшенням ставок акцизів на підакцизні нафтопродукти, внаслідок чого ефективність реалізації нафтопродуктів на внутрішньому ринку значно погіршала, продовжує видання. За даними концерну, якщо за травень 2010-го – лютий 2011 року котирування на нафту виросли на 37%, то тільки за січень – лютий цього року – вже на 13,5%. Крім того, з 1 січня 2011 року ставки акцизу на підакцизні нафтопродукти проиндексировани на 8%. Повідомляється також, що у Білорусії тимчасово припинений продаж біодизельного палива у зв’язку з торішнім неврожаєм рапсу. Валовий збір маслосемян рапсу в 2010 році склав усього лише 374,3 тис. т(у 2009 році – 610,8 тис. т). В результаті, за оцінками Белнефтехима , дефіцит олії рапсового технічного для виробництва біодобавки до палива в організаціях концерну складе більше 50%.
Відмітимо, що в нинішньому році цінники на нафтопродукти міняються вже удруге, говориться в статті. З 1 лютого Белнефтехим на 10% підвищив гуртові ціни на окремі види нафтопродуктів – на паливо пічне, освітлювальний гас, мазут паливневий, гудрон і нефтебитуми. При цьому тоді БЕЛТА з посиланням на прес-секретаря концерну Марину Костюченко повідомила, що найближчим часом Белнефтехим не планує підвищувати роздрібні ціни на бензин і дизельне паливо. Проте вже місяць по тому уряд вимушений був піти на черговий непопулярний крок. Хоча і раніше було очевидно, що мінімальним підвищенням цін на пальне не обійтися.
За даними Білоруси і ринок , рішення про підвищення цін на світлі і темні нафтопродукти спочатку готувалося в одному пакеті. Проте зробити цей крок уряд відразу не вирішився із-за побоювання швидкого розкручування інфляційного крутня. Саме з цієї причини на етапі підготовки остаточного рішення про підвищення цін на автобензини і дизпаливо первинні пропозиції нафтовиків були понижені приблизно в 2 рази(пропонувалося підвищити ціни на дизпаливо приблизно на 20%, на бензини – в середньому на 10%). Проте, навряд чи чергове підвищення цін зможе помітно поправити фінансове здоров’я вітчизняних НПЗ, які за підсумками роботи в січні – лютому спрацювали в мінус. Ще нещодавно при продажі однієї тонни дизпалива НПЗ отримував збиток в розмірі приблизно 20 USD.
Складна фінансова ситуація на білоруських НПЗ обговорювалася у кінці лютого на нараді на Мозирском НПЗ за участю першого віце-прем’єра Володимира Семашко. Нарада пройшла в закритому форматі. Говорилося також про умови, при яких вітчизняна нафтопереробка зможе вийти на беззбиткову роботу, пише Білоруси і ринок .
Влада і опозиція : Лукашенко розігнав площу , щоб розчистити дорогу новим опозиціонерам
Солідарність опублікувала інтерв’ю з білоруським журналістом Петром Марцевим, на думку якого, однією з причин розгону акції 19 грудня стало бажання Лукашенко зачистити стару опозицію, щоб з’явився грунт для створення нової.
Лукашенко адже хоче зберігати багатовекторність, тобто дружити і із Заходом, і з Росією. А мати нормальні економічні і політичні відношення з Євросоюзом і США можна тільки трансформувавши політичну модель – зробивши її їстівнішою для Заходу. Ви ж все одно поставите питання: а що далі? Доведеться домовлятися. Для цього необхідно буде, якщо не посилювати роль парламенту, то хоч би показати, що в Національних зборах є опозиція, що у нас нормальна модель демократії, хай і керованою, за прикладом Росії. Це дасть можливість в переговорах із Заходом понизити градус напруги, зупинити докори Лукашенко в тоталітаризмі , – заявив Марцев в інтерв’ю виданню.
Врешті-решт, очевидно, що в нинішній опозиції люди ненавидять Лукашенко персонально, а Лукашенко персонально ненавидить їх , – цитує журналіста Солідарність . – Це навіть швидше міжособові стосунки, а не політичні. Тому і був використаний привід для розправи. Вірно і те, що опозиція відверто спровокувала силовий варіант, заявивши спочатку, що мета її походу на вибори – Площа, де вона збирається скидати режим. Саме це, по суті, було озвучено під час теледебатів. Адже яка була суть домовленостей із Заходом? Влада проводить ліберальну агітаційну кампанію в обмін на легітимізацію. І дійсно, ці вибори відрізнялися від 2006 року, кандидатам можна було безперешкодно їздити по містах і селах, зустрічатися з виборцями і мати телеефір, причому прямій. Загалом, Лукашенко виконав умови. А далі його повідомляють, що, виявляється, буде Площа, на якій його скидатимуть. І робиться це усе на західні гроші. Ось тут Лукашенко і обурився: що ж ви мене, хлопці, кидаєте ? Мовляв, ми ж домовилися: я тут проводжу ліберальну кампанію, перемагаю, а ви визнаєте вибори .
У інтерв’ю виданню Марцев також заявив, що Лукашенко, не маючи тепер абсолютної підтримки в суспільстві, може дійсно чекати певної недовіри усередині своєї команди. Це раніше він був для них абсолютний і незаперечний, коли мав реальну підтримку суспільства(більше 60%). У Лукашенко було очевидне лідерство, і вони його однозначно визнавали. Це була щира підтримка і вдячність у поєднанні із страхом. Тепер це усе неочевидно. У номенклатури з’явилися сумніви. Ви звернули увагу на масову зміну кадрів? Тепер Лукашенко повинен купувати лояльність номенклатури, а це означає – ділитися владою або власністю. Це раніше він перемагав самостійно, а вони, щоб вислужитися, йому домальовували відсотки. А зараз Лукашенко переміг завдяки ім. Не собі. І він розуміє, що за цю перемогу тепер він повинен. А це слабка позиція. Що з цими людьми робити? Або розраховуватися, або швидко прибирати , – сказав журналіст.
Є таке поняття, як втома , – відмітив Марцев, говорячи про втрату Лукашенко підтримки в суспільстві. – Позавчора ви його любите, учора любите, а сьогодні він трішки набрид. 15 років важкувато терпіти одне і те ж. І друге: при усій його риториці і харизмі, люди зрозуміли, що якихось істотних змін не буде. Окрім підйому зарплати і, відповідно, зростання цін. Врешті-решт, вони просто навчилися рахувати .
Очевидно, що з’явився сегмент електорату, який би хотів когось іншого , – цитує журналіста видання. – І навіть не для того, щоб все кардинально поміняти, а просто трішки поліпшити. Навіть у 2001 і 2006 роках соціологічні служби незадовго до виборів фіксували 40% виборців, що не визначилися. Ці люди не упевнені, що слід голосувати за Лукашенко і чекають альтернативи. Але, якщо на горизонті нікого не з’являється, вони віддають свої голоси за Лукашенко. Виріс і протестний електорат, серед якого є як радикальні, – хто завгодно, тільки не Лукашенко, – так і помірні – хотілося б кого-небудь іншого. Врешті-решт, нинішній глава держави, може, особисто став багатьом несимпатичний. Адже не усі люди дуже сильно розбираються в якихось процесах, політичних і економічних стратегіях .
На думку Марцева, зниження рейтингу Лукашенко – це об’єктивний процес. І зараз основна помилка влади полягала в тому, що після такої істеричної, надмірно емоційної реакції частина суспільства радикализировалось. З’явився значний електоральний сегмент, який різко проти Лукашенко, аж до ненависті. І з’явилася значна частина людей, які раніше сумнівалися, а тепер відверто не сумніваються, що міняти потрібно. Грубо кажучи, сталася поляризація в суспільстві. Раніше це було не так очевидно , – резюмував Петро Марцев в інтерв’ю Солідарності .
Не встиг ще відбриніти у вухах гуркіт розбиваних погромниками стекол у Будинку уряду, як повноважна делегація білоруських опозиціонерів, предводительствуемая Шушкевичем і Козулиним, присягала перед священним і сановним лицем Єжи Бузека в єдності і непорушності рядів, пише у своїй статті на порталі агентства БелТА головний редактор видання Адміністрації президента Білорусії Білоруська думка Вадим Гигин. Вони бралися за руки, приносили високі клятви. Ну а перший парламентар Європи наставляв їх, подібно до булгаківського воскреслого імператора з Білої гвардії : Їдьте, пани, у Білорусію, формуйте ваші організації, ну а я буду з вами і на чолі вас , – і розплакався. А може, сказав він якось по-іншому, але розплакався Єжи Бузек, думаю, точно. Адже і він, спробуйте, не кам’яний!
Опозиціонери поїхали додому, підбадьорені і поціловані Європою у верхівку, продовжує Гигин. По дорозі, само собою, заспівали Магутни Божа . А як тут не заспівати? На той час була вже створена Національна координаційна рада білоруської опозиції. І знову клятви, обіцянки…
І тут в справу втрутився ще один полководець – міністр закордонних справ Польщі Радослав Сикорски з його нещасливими 87 мільйонами євро, продовжує автор. Несподівано сльози висохли, соплі утерлися, а клятви забулися. Від єдності залишилося тільки чорнило на папері. Спочатку посварилися(вже у котрий раз) Олександр Владиславович з Олександром Володимировичем. Що там сталося між Козулиним і Милинкевичем, зараз і розібрати важко. Спочатку один щось не те сказав, потім ніби щось підписав. Другий обурився. Але результат очевидний: дружити вони перестали. Далі – більше! Об’єднана цивільна партія знайшла ворогів у своїх рядах. Недовіра була висловлена Ярославу Романчуку, від посади голови комісії партії з міжнародних питань усунули Андрія Дмитрієва. І якщо претензії до першого зводяться до питання: Чому тебе не посадили ?, то чим не догодив однопартійцям колишній начальник штабу Некляева і зовсім незрозуміло: ніби і посадили, і під статтею хлопець ходить, і БТ його шпетить, аж пір’я летить!
На цьому феєричному фоні спочатку якось тьмяний виглядав навіть найгучніший скандал в опозиційному середовищі – розкол в партії БНФ, говориться в статті. Те, що в колись найбільшій націоналістичній партії немає єдності, було секретом Полішинеля. Яка вже тут єдність, якщо кандидатом на пост президента висувається Григорій Костусев, а керівник Мінської міської організації БНФ Віктор Ивашкевич входить в команду Андрія Санникова. Виборча кампанія продемонструвала, що Олексію Янукевичу, формальному голові БНФ, так і не вдалося стати справжнім партійним лідером. Він, звичайно, хлопець-то непоганий, але перебуває під абсолютним впливом Олександра Милинкевича. А цього трепетні душі дітей Позняка винести не змогли. І ось в середині лютого партію відважно покинула уся її стара гвардія.
Але тут повинен зробити визнання, пише Гигин. В розпал цієї метушні, інтелігентської і не дуже, у мене з’явився новий кумир. Ні, насправді, раптом вилупилася людина, яка умить практично зробила те, про що я давно говорив, – зрізував дочиста усю стару і частина нової білоруської опозиції. Ім’я цієї людини – Алесь Михалевич. Його гучна заява про тортури в застінках КДБ – прекрасний політичний хід. По-перше, перевірити його практично неможливо. Втім, цим нехай займається прокуратура. По-друге, після цієї заяви постало питання: а на яких умовах з СІЗО звільнили інших учасників подій 19 грудня 2010 р.? Про тортури я прямо запитав в ефірі радіостанції Німецька хвиля Віталія Римашевского, і він також прямо відповів, що до нього подібні заходи не застосовувалися. Я вже не став зовсім розстроювати колишнього кандидата в Президенти наступним незручним питанням: А чи давав він підписку співпрацювати з КДБ ? Втім, це питання може бути обернене і до панів Возняку, Дмитрієва і інших відпущених . Власне кажучи, після заяви Михалевича відпущений – це така нова масть в опозиційному середовищі, і навряд чи почесна. А ось щодо підписки про співпрацю я, наприклад, Михалевичу вірю. Але, в цілому, його заява не що інше, як серйозний крок до лідерства в опозиційному середовищі і претензія на перші ролі при поділі горезвісних 87 мільйонів. І цей хід дав свої результати. Після відомої прес-конференції Михалевичу подзвонив міністр закордонних справ Чехії, а його дружині – перша леді Польщі.
Заява Михалевича породила нову хвилю бродінь в середовищі білоруської опозиції, продовжує автор. Не витримали нерви у Дзядзькі Ригора (партійне прізвисько Костусева). У Гомелі він заявив буквально наступне: За цю виборчу кампанію бруду, нещирості, наклепу і усього іншого, поганого, я побачив більше від таких ось однодумців, чим від влади . І тут же випалив, що один з кандидатів пропонував йому 100 тисяч доларів за зняття кандидатури. І хто цей кандидат? Ну вже навряд чи шкловский земляк Костусева Олександр Лукашенко.
Наші опозиціонери забавні люди, говориться в статті. Я не знаю, що там і хто з них розповідає на допитах, очних ставках і просто в задушевних розмовах в КДБ. Але на волі він здають один одного – тільки в дорогу. У відповідь на заяву Костусева Винцук(він же Валентин Григорович) Вечерко узяв та і признався, що кандидат в президенти від його партії не набрав 100 тисяч підписів. Цитую дослівно: Ми дійсно пропонували йому знятися, коли дізналися про фальшиві підписи і про те, що йому не вдається реально зібрати 100 тисяч підписів у свою підтримку. І ми, щоб не ганьбити БНФ і його самого, умовляли його знятися . Тут виникають нові питання до того ж Вечерко. Ну не додивився Центрвиборчком, ну пропустив фальшиві підписи. А ви тоді, пани-опозиціонери, чого мовчали? Адже знали, що людина не зібрала 100 тисяч, і мовчали. І де ж ваша громадянська позиція? Як виборець може вам довіряти?
Зараз вже не доводиться сумніватися, що події розвиватимуться в подібному ключі і далі, пише Гигин. Очевидна поразка на президентських виборах, причетність ряду опозиційних лідерів до організації масових безладів 19 грудня не могли не обернутися новим переділом партійних портфелів. А фінансові можливості, що відкрилися, – занадто принадна перспектива, щоб зберігати видимість єдності.
Насправді, наростаючий розбрід і хитання в середовищі опозиції дуже невигідні білоруській владі, стверджує автор. По-перше, з ким тепер вести діалог? Один за іншим опозиційні вожді втрачають довіру своїх соратників. А діалог потрібний, просто потрібний в нинішній ситуації. По-друге, політичний апарат Олександра Лукашенко при такому розкладі може і втратити вправність. Навіщо придумувати хитромудрі ходи, робити нестандартні кроки, якщо усю роботу зроблять самі ж опоненти: і викриють один одного, і посваряться, якщо потрібно, а то і по фізіономії один одному з’їздять.
Уся ця метушня наводить ось ще на які роздуми, говориться в статті. Наші доблесні борці з режимом влаштували таку політичну заваруху, програвши вибори, із-за якихось по суті смішних 87 мільйонів євро. Уявіть собі, що б вони натворили, якби на виборах перемогли. Тоді і куш був би зовсім іншим, і загострення пристрастей покрутіше. Краще навіть не представляти!
А тепер пропозиція в порядку раціоналізації, продовжує експерт. Польська прокуратура сміливо може ініціювати розслідування проти міністра закордонних справ Сікорського. Адже вже зараз очевидно, що 87 мільйонів євро, які він випросив у донорів на фінансування білоруської опозиції, – марна трата грошей, яка не принесе ніяких результатів.
Свого часу фракційна боротьба у більшовиків закінчилася сакраментальним питанням Сталіна, зверненим до самого собі : Який з двох ухилів гірше, правий або лівий ? Йосип Віссаріонович тут же дав відповідь, що стала легендарною : Обоє гірше ! І дійсно, і тому, і іншому ухилу стало гірше. Чим закінчиться подальше ділення білоруської опозиції і нескінченні склоки в її рядах? Навряд чи чимось хорошим і для самої опозиції, і для країни, резюмує Вадим Гигин у своїй статті, опублікованій на сайті агентства БелТА.
Як говориться Вам - наші вітання !!!
Тут без сумніву - знайдете дуже багато цікавого.
Судова справа між Німеччиною та Італією, яке розглядалося Міжнародним судом справедливості в Гаазі, вирішено на користь німців.Вищий суд ООН постановив, що Італія не мала права приймати до розгляду судові позови італійців, які вимагали відшкодувати їм збиток, нанесений німцями під час Другої світової війни.Взявши на розгляд позов цивільної особи Луїджі Ферріні, суд Італії порушив юридичну недоторканність Німеччини від переслідування в національних судах за скоєні нацистами злочини.
Захищене з’єднання в сервісі мікроблогів Twitter стало налаштуванням за умовчанням.Це повідомлення розміщене в блозі Twitter.Опція, що дозволяє включати шифрування інтернет-з’єднання, з’явилася в сервісі ще навесні 2011 року.Сьогодні цю функцію при бажанні можна відключити в налаштуваннях персонального профілю.
Комісія з монументального мистецтва при Мосміськдумі сьогодні схвалила проект зведення в столиці пам’ятників піаністу Миколі Петрову, ветеранам МНС Росії і бюста композитора Василя Агапкина.Пам’ятник ветеранам МНС буде зведений у сквері на вулиці Кременчуцька поряд з вже існуючим пам’ятником рятувальникам.Монумент, що зображає піаніста Петрова, збираються поставити у сквері навпроти храму Миколи Угодника в Хамовниках, а автору маршу «Слов’янки» Агапкин – в саду Ермітаж.Проблема тільки в тому, що це територія, що охороняється, на якій можна нічого будувати.
