,
Ви Знаходитеся: Головна > Різне > Юрій Баранчик : Захід готує для Лукашенко долю Каддафі

Юрій Баранчик : Захід готує для Лукашенко долю Каддафі

юрій баранчик : захід готує для лукашенко долю каддафі

Президент Белорусии Олександр Лукашенко, політолог Юрій Баранчик.

19 лютого відразу після повернення у Білорусь з відпустки в Сочі Олександр Лукашенко зробив ряд знакових заяв з приводу подій в країнах Арабського Сходу. Суть їх зводилася до того, що з події(на той момент тільки в Тунісі і Єгипті) необхідно винести відповідні уроки : Нікому не можна вірити, ні на кого не можна покладатися. Нікому не потрібна сильна країна, сильних бояться, але їх сильно і не люблять, сильні нікому не потрібні. Тому нас довбають і довбатимуть. І це – для нас урок. Ми ще споглядатимемо від цієї тунисизации , каиризации – світ здригнеться ще не один раз .

Особливо білоруського лідера зачепило те, що американці здали свого найближчого друга(за його словами) Хосни Мубарака : Ви чітко бачите, хто там приходить до влади в цих країнах. Ось їх(Заходу – авт.) чесність і порядність. Хосни Мубарак був найближчим другом американців. Його критикував весь арабський світ, що він лягає під Захід. Туніс – взагалі був зразок, їх створював і підтримував Євросоюз. Але коли там почалися хвилювання, вони кинули там своїх візаві, кинули цих президентів і стали вимагати демократії . Зрозуміло, що особлива гострота цих зауважень для президента республіки була викликана тим, що ще зовсім нещодавно, в грудні 2010 року, він трохи сам не потрапив в пастку західних посулов і обіцянок, коли йому за розворот Білорусі на захід після проведення президентських виборів запропонували всього 3 млрд євро.

Добре, що розуміння реальних світових геополітичних процесів і їх підкилимової підоснови прийшло до білоруської влади не після, а до дня голосування. Дійсно, вже численні приклади арабських лідерів показують, що для Заходу немає друзів, а тим більше, колишніх президентів-друзів, а є тільки свої інтереси. Буде вигідно, щоб Мубарак або черговий який-небудь король сидів на своїй посаді 30-40 років – сидітиме. Вигідно, щоб із завтрашнього дня країна під демократичними гаслами скинула його з престолу – скинуть. Подібне західне лицемірство вже давно не викликає здивування.

Але якщо Захід так поводиться з колишніми друзями, то як він поводитиметься зі своїми ворогами? Приклад Лівії дає нам вичерпне представлення і з цього питання. Під приводом боротьби за демократичні ідеали здійснюється неприкрита агресія, в результаті якої, швидше за все, країна буде поділена на дві частини. Одна, позбавлена нафти і виходів до моря, під керівництвом опального Каддафі, інша – під управлінням маріонеткового прозахідного уряду, з нафтовими полями, нафтопереробним заводом і нафтоналивними портами. Якщо при такому розкладі полковник сидітиме тихо, йому, можливо, дадуть померти спокійно і не торкнуть сім’ї(частина з якої вже у Відні). Якщо активно гратиме проти – або випадково уб’ють в результаті чергового нальоту авіації коаліції , або відправлять до Гааги для розслідування нібито вчинених ним злочинів проти людяності.

Те, що 19 грудня для Олександра Лукашенко готувалася пастка, підтверджують і усі подальші дії Заходу, починаючи від введення списків нев’їзних до країн Євросоюзу, США і їх партнерів чиновників(зараз більше 170 чоловік чиновників, силовиків, суддів, ректорів Внз, з яких були відраховані студенти за участь в подіях 19 грудня) і закінчуючи введенням точкових економічних санкцій проти тих бізнес-структур, на яких, як вважають західні експерти, і базується економічна влада Олександра Лукашенко і його найближчого оточення.

Те, що Захід після 19 грудня серйозно закусив вудила, і тепер піде у справі скидання Лукашенко до кінця, також показують наступні дві далекосяжні тенденції. По-перше, зовсім нещодавно, буквально тиждень тому у світових і білоруських опозиційних ЗМІ почалася кампанія по відміні концертів в Мінську провідних світових зірок естради. І ось вже з’явилися її перші результати – скасований той, що намічався на 11 травня в Мінську концерт колумбійської зірки Шакіри, крім того, під знаком питання виявився концерт Moby. Паралельно цьому до кампанії проти білоруського режиму притягується Голлівуд. І якщо в грудні-січні з критикою Лукашенко виступали мало кому відомі актори другого плану, то сьогодні в процесі беруть участь зірки першої величини – Кевин Спейси і Джуд Лоу.

Т. е. ми бачимо, що в плані піар-підготовки кампанія розвивається за класичними канонами інформаційної війни : на заході створюється образ похмурої диктатури, типу Північної Кореї, в яку навіть світові зірки відмовляються їхати, а у Білорусі багатотисячна маса протестного електорату, яка готова миритися з деякими(і навіть серйозними) економічними труднощами, але не готова відмовитися від духовного хліба . Зрозуміло, що Шакіра – це не Біллі Холидей, і не Майлз Девіс, але, як мовиться, на смак і колір товариша немає. І глухе нарікання мінської вулиці, середнього класу і молоді, навіть членів БРСМ(лукашенковского комсомолу) сьогодні абсолютно зрозумілий – цей електорат офіційним Мінськом програно назавжди.

По-друге, на заході почалася кампанія по виявленню і протоколюванню фактів злочинів особисто Олександра Лукашенко і його найближчого оточення як в ході президентських виборів 19 грудня, так і впродовж усього подальшого часу. Займається цим одна з серйозних британських юридичних компаній H2O Law. Прецеденти подібного роду процесів на заході також є. Найбільш відомим з них є судове переслідування колишнього глави Чилі Піночета.

У цьому плані абсолютно правильне те, що офіційний Мінськ більше не згадує про скандальну ідею використання армії, що прозвучала в лютому, для пригнічення опозиційних виступів. Це, звичайно ж, нонсенс. Та і в Росії подібна ідея позитивного відгуку не викличе, швидше навпаки. Ще на початку березня Дмитро Рогозин, спецпредставник Росії в НАТО, у зв’язку з подіями в країнах Арабського Сходу заявив, що застосування збройних сил проти опозиції – це вже, як мовиться, занадто . Зрозуміло, що Захід звертає увагу тільки на ті випадки пригнічення армією виступів протестуючих, коли йому це вигідно(Лівія, Сирія), тоді як інші абсолютно аналогічні процеси(Бахрейн, Йемен) він залишає без оцінки і реагування.

Т. е. ми бачимо, що, незважаючи на принизливу поразку 19 грудня, Захід, проте, не лише не зупинився у своєму наступі на режим Лукашенко, але і зробив його набагато системнішим і концептуальним. Це тільки на перший погляд здається, що Захід займається незрозуміло чим, якоюсь юридичною казуїстикою і незрозумілими піар-проектами. Насправді підключення висококваліфікованих британських юристів і зірок Голлівуду першої величини(зрозуміло, що уся узята разом білоруська прозахідна опозиція не має ні контактів, ні відповідного ресурсного підживлення, щоб забезпечити присутність на мітингах голлівудських акторів такого рівня) означає те, що після 19 грудня білоруська проблема вийшла навіть не на той рівень світової політики, де рішення приймають президенти, а на того, з якого їм їх диктують.

А це вже дуже серйозно. Тому що подібної сили удар по Лукашенко означає і виникнення серйозних поблем в реалізації національно-державних інтересів республіки, які, природно, не залежать від волі конкретного білоруського громадянина, навіть президента країни. Зараз в основу концептуальної, інформаційної і юридичної війни Заходу проти офіційного Мінська покладені ті принципи, які вже були ним не раз успішно випробувані і які, по суті, означають війну або на тотальне знищення, або на повну капітуляцію. Красивого варіанту розміну і подальшого тихого відходу з сцени Захід більше Лукашенко не пропонує. Про це цілком прозоро нещодавно натякнув і міністр закордонних справ Польщі Радослав Сикорски : Сподіваюся, що влада Білорусі витягне уроки з того, що сьогодні твориться в Каїрі, Тунісі, Тріполі .

У умовах, що складаються, особливо на тлі можливого валютно-фінансового колапсу економіки республіки і відсутності засобів для підтримки економіки стани на плаву, питання геополітичного позицирования стають наріжним каменем національної безпеки Білорусі. Чинник часу починає грати ключову роль. Головне полягає в тому, чи зуміє офіційний Мінськ випередити Захід в механізмі прийняття і виконання рішень, або постійно плентатиметься в хвості подій.

Непродумані експерименти і волюнтаристські торохкання, свідками яких ми усі були останні чотири роки, і які багато в чому і привели до нинішньої катастрофічної ситуації як в області економіки і фінансів, так і в сфері зовнішньої і внутрішньої політики, більше недопустимі. І ці питання, разом з питаннями запобігання економічному дефолту системи в цілому, повинні стати для нинішньої білоруської влади першочерговими в самій найближчій історичній перспективі. Вектор заданий. Розуміння партнерів і доброзичливе відношення до варіантів рішення білоруських економічних і політичних проблем є. Справа виняткова за копіткою і системною реалізацією досягнутих угод.

Прислухайтесь :)

Теги: ,

Без зайвих коментарів.