Як говориться Вам - наші вітання !!!
Тут без сумніву - знайдете дуже багато цікавого.
Проамериканський глава Єгипту воюватиме проти Ізраїлю: Ізраїль сьогодні
Колишній глава МАГАТЕ Мухаммад Аль-Барадеи, що претендував на роль лідера єгипетської опозиції(при публічній підтримці США – ИА ), має намір балотуватися на пост президента, заявив у рамках своєї передвиборної кампанії: він відкриє пограничний перехід між Єгиптом і сектором Газа в Рафиахе, а якщо Ізраїль посміє атакувати палестинців в секторі Газа, Єгипет їх захищатиме, тобто – вступить у війну на їх стороні. У інтерв’ю єгипетському ТБ Аль-Барадеи заявив, що якщо він буде обраний президентом, – він прийме важливі для Єгипту в цей період рішення, що стосуються як внутрішньої, так і зовнішньої політики . Одним з цих трьох важливих рішень стане негайне відкриття КПП Рафиах між обложеним сектором Газа і Єгиптом , повідомляє агентство NEWS1. У світі про сектор Газа говорять, що він залежить від милості двох тюремників – Ізраїлю і Єгипту, – підкреслив доктор Аль-Барадеи. – У разі нападу Ізраїлю на сектор Газа я потурбуюся про досягнення міжарабської угоди про його захист. Таку угоду потрібно також для того, щоб діяти спільно у разі будь-якої ізраїльської агресії . Договір про світ між Єгиптом і Ізраїлем Аль-Барадеи назвав одиничним .
Агентство NEWS1 відмічає: агресивний по відношенню до Ізраїлю виступ Аль-Барадеи суперечить тим, що прозвучали напередодні на засіданні уряду висловлюванням глави армійської розвідки(АМАН) Авіва Кохави, що припустив, що мирний договір між Ізраїлем і Єгиптом не буде переглянутий або денонсований єгиптянами. Оглядачі ZMAN.com, зі свого боку, уточнюють: це висловлювання глави армійської розвідки, відбиваюче бажання уряду Ізраїлю уникнути ескалації хоч би на єгипетському напрямі, було передане в ЗМІ по офіційних каналах. В той же час неможливо знати, які факти мусирувалися на засіданні уряду, що проходило без участі журналістів. Одна справа – офіційна лінія ізраїльської пропаганди, абсолютно інше – реалістичний погляд на процеси, що відбуваються в нашому регіоні, передусім – стрімку демократизацію (читай – ісламізацію) арабських держав. (ZMAN.com)
Іранські аятоли у нестямі. У Тегерані завжди говорили про продажність і брехливість Америки – іншими словами Великого Сатани , але мовчання Обами із приводу бахрейнских подій і селективність у виборі правильних революцій переповнили чашу терпіння. Говорить аятола Ахмад Хатами, член Іранської ради експертів : Самі гірші порушення прав людини відбуваються у Бахрейні. Чому ви мовчите? Міжнародні організації, знайте, самі гірші злочини проти людяності скоюються у Бахрейні. Проте усі мовчать і відводять очі . Аятолла Ахмад Хатами(не плутати з колишнім президентом Мухаммадом Хатами) також звинуватив Штати в лицемірстві і цинічному використанні революційних подій. Говорить аятола Ахмад Хатами, член іранської ради експертів : Обама збрехав, коли заявив, що США втрутяться в лівійські справи з тим, щоб врятувати лівійський народ. Це брехня. Лівійський народ піддавався бомбардуванням упродовж 30 днів. Якщо те, що ви говорите, – правда, то чому ви не стали діяти на самому початку в ім’я порятунку лівійського народу ? У січні іранський режим став одним з перших, який підтримав революцію в Тунісі, а потім – в Єгипті. Духовний лідер Ірану аятола Хаменаи навіть заявив, що нинішні революції – це природне продовження ісламської революції 1979. Більше того, в Ірані вважають, що арабська весна – це передвісник повернення святого для шиїтів 12-го імаму, довгожданого Махди – месії. Фільм Пришестя Махди йде в обмеженому прокаті в Ісламській Республіці, переважно на військових базах і в духовних семінаріях. Той, хто сприяє загибелі саудівського короля Абдалли бин-Абд Аль-Азиза, сприяє негайній появі Махди . Люди на Сході підготують грунт для появи імаму Махди Махди не прийде до тих пір, поки не поширяться страх, землетруси і заколоти . Самі гірші люди стануть лідерами . Відповідно до ідеології, яка лежить в основі картини, революції у арабському світі, землетруси, а потім і зникнення Ізраїлю є важливими етапами, які передують приходу Месії. (ZMAN.com)
МЗС Ізраїлю і служби безпеки готуються до конфронтації в районі Гази, на тлі наміру ультралівих і пропалестинських організацій організувати велику флотилію допомоги сектору Гази . Передбачається, що у флотилії візьмуть участь більше тисячі активістів, які припливуть на 20 судах під різними прапорами. Основне зусилля ізраїльських дипломатів спрямоване зараз на те, щоб запобігти відправці судів з тих країн, де формуються екіпажі. У Єрусалимі вважають, що це зусилля приведе до зменшення числа учасників флотилії. Окрім цього, якщо виникне необхідність штурмувати судна, то у Ізраїлю будуть докази, що він зробив все від нього залежне, щоб уникнути конфронтації. Відзначається, що за організацією флотилії стоїть те ж угрупування IHH, що готувала сумнозвісний заплив судна Мармара , в травні минулого року. Військові, у свою чергу, також продовжують підготовку до нової флотилії. У рамках обговорень, зважується можливість внести нові послаблення в режим блокади сектора Гази. Цю ідею активніше за усіх підтримує координатор діяльності уряду в Іудеєві і Самарієві Эйтан Дангот. На його думку, жести доброї волі на адресу палестинців позбавлять основи саму ідею флотилії. (cursorinfo.co.il)
Найближчими днями Ізраїль почне роз’яснювальну кампанію, намагаючись витягнути максимум із статті судді Річарда Голдстона для поліпшення свого міжнародного іміджу. Зокрема, Ізраїль домагатиметься визнання звіту Голдстоуна по операції Литий свинець недійсним, але ООН не піде на це. Про це пише в понеділок газета Гаарец . Голдстоун написав за підсумками розслідування обставин операції Литий свинець звіт, в якому звинуватив Ізраїль у військових злочинах. Звіт був прийнятий ООН. Тепер же суддя визнає, що якби під час написання звіту мав усю повноту інформації, звіт був би іншим. У статті, опублікованою Washington Post, суддя визнав, що ХАМАС прагнув нанести ущерб мирному населенню Ізраїлю, а жертви з палестинського боку не були наслідком політики, спрямованої на знищення мирного населення сектора Гази. Одна з ідей, дозрілих в Ізраїлі, – переконати Голдстоуна надіслати до різних установ ООН офіційний лист з проханням вважати документом і його статтю в американській газеті. Річ у тому, що звіт Голдстоуна має намір використати Гаагський трибунал, де за військові злочини бажають судити ізраїльських керівників. Розкаяння Голдстоуна повинне привести до того, що його звіт не використовують для збудження міжнародних юридичних процесів. Про намір домагатися відміни звіту Голдстоуна заявив прем’єр-міністр Биньямин Нетаниягу. Проте, джерела в ізраїльському МЗС відмічають, що відміна визнаного ООН звіту неможлива технічно. За їх словами, у кращому разі можна буде добитися прийняття нового документу на Генассамблее ООН у вересні. У документі можуть бути обумовлені положення звіту Голдстона, визнані помилковими. (cursorinfo.co.il)
Рада ООН з прав людини офіційно повідомила, що не збирається відміняти доповідь Річарда Голдстона, що звинувачує ізраїльських солдатів в скоюванні військових злочинів під час антитерористичної операції Литий свинець в секторі Гази. ( Едиот Ахронот )
Як відмічає керівництво ХАМАСа, воно украй здивоване тим, що відставний суддя Річард Голдстон висловив співчуття з приводу звіту власної комісії з розслідування операції Литий свинець . Прес-секретар терористичного руху в Газі Самі Абу-Зухри сказав, зокрема: Необхідно врятувати те, що після зигзагів Голдстоуна ще залишається від звіту його комісії. Адже цей звіт – міжнародний документ, в його підготовці брала участь група суддів, а не тільки Голдстоун, це не приватне надбання останнього. Звіт заснований на масі документів і свідчень, зібраних безпосередньо на місцях сіоністських злочинів . Як додав Абу-Зухри, ХАМАС ще і тому здивований зміною позиції Голдстоуна, що сіоністи відмовилися співпрацювати з комісією, тоді як ХАМАС допомагав Голдстоуну і його колегам всім, чим міг . (isra.com)
Вчора вдень терористи з сектора Газа випустили ракету касам по західному Негеву. Ракета впала на відкритій території киббуца в районі Ашкелонского узбережжя. Потерпілих і збитку немає. За даними Служби загальної безпеки(ШАБАК) у березні місяці відзначається різкий скачок числа трактів і ракетного обстрілу Ізраїлю. У березні таких зафіксовано 128, тоді як в лютому їх було відмічено 61, а в січні – 83 випадки. (ZMAN.com)
Міністр внутрішньої безпеки Ицхак Аронович побував сьогодні вранці з візитом в Сдероте, де попередив місцевих жителів про необхідність готуватися до нового ракетного обстрілу, який неминуче поновиться у відповідь на антитерористичні операції Ізраїлю. Що виходить з Гази загроза державі Ізраїлю включають ракетний обстріл не лише Сдерота, але і Ашдода, Явне і Тель-Авіва. Ми не може це терпіти. Необхідно завдати по терористах важкого удару, від якого вони не зможуть оправитися , – сказав він. За словами Ароновича, при існуючій тенденції розвитку подій війна неминуча. Між тим, сьогодні удень з Гази по Негеву були випущені два мінометні снаряди. Вони розірвалися на відкритій території в районі місцевої ради Шеар-ха-Негев, не заподіявши збиток. Раніше солдати ЦАХАЛа ліквідовували на північній межі з сектором озброєного терориста, що намагався закласти заряд вибухівки на дорозі, по якій проїжджають патрулі ЦАХАЛа. (ZMAN.com)
За даними міністерства промисловості, в 2010 році об’єм ізраїльського експорту в Росію виріс на 21% в порівнянні з 2009 роком і досяг 800 мільйонів доларів. Головні статті експорту в Росію – сільськогосподарська продукція, продовольство, продукція хімічної промисловості, коштовні камені, машини, механічні прилади і пластик. Темпи зростання експорту в Росію сильно відставали від зростання імпорту з цієї країни. У 2010 році об’єм імпорту російських товарів в Ізраїль виріс на 48% і досяг 1.25 мільярда доларів. Дефіцит балансу зовнішньої торгівлі з Росією досяг 450 мільйонів доларів. Проте структура російського імпорту така, що цей дефіцит є позитивною ознакою. З Росії Ізраїль імпортує, в першу чергу, необроблені алмази, метали і мінеральну сировину. Різке зростання імпорту цих категорій товарів – свідоцтво пожвавлення на світовому ринку діамантів і зростання промислового виробництва в Ізраїлі. (news.israelinfo.ru)
Портал ZMAN.com опублікував статтю Барри Рубина – директори Міжнародного центру глобальних досліджень і редактора журналу Middle East Review of International Affairs під заголовком Ослабити союзників – означає посилити ворогів
Недавній виступ заступника держсекретаря США Уільяма Бернса перед сенатською комісією із закордонних справ дає найкраще уявлення про політику США на Близькому Сході. Це політика нічим не виправданого ентузіазму, що панує у Білому домі, перед лицем масових хвилювань і революцій, що захлеснули регіон. Ми практично нічого не почули про небезпеку ісламських екстремістів, стратегічну загрозу з боку Ірану, зростаючий радикалізм сирійського режиму і войовничості радикальних угрупувань Хізбалли і ХАМАСа. Замість цього прозвучали захоплені розмови з приводу спонтанних революційних змін, викликаних прагненням арабських мас до кращого керівництва і нових економічних можливостей . Ми почули також кліше про давно назрілу революцію і стирання відмінностей між правителями і пригнічуваними масами . Повстання, що охопили арабський світ, характеризуються як мирні, національні і позбавлені ідеологічного забарвлення рухи . Які цілі вони переслідують? Зрозуміло, самі, як там не є кращі і благородніші: Ті самі універсальні цінності, про які президент [Обама] говорив два роки тому в Каїрі – право на свободу зборів, свободу слова, свободу самим визначати своє майбутнє . Звичайно, в цих твердженнях є доля істини. Але лише доля. Справжня картина значного, що відбувається, складніше і не забарвлена у виключно рожеві тони. Бернс же цього не помічає. Він переконаний, що революційні рухи у арабському світі завдають серйозного удару по фальшивих затвердженнях Аль-каиди , ніби насильство і екстремізм – єдиний шлях досягти змін в арабських країнах .
Проте це положення погано поєднується з реальністю. Наміри Мусульманських братів в Єгипті і Йорданії, так само як і політичні успіхи ХАМАСа, Хізбалли і турецьких ісламістів, свідчать про зворотний: вільні вибори за участю добре організованої, згуртованої структури призводять не до демократії, а до ісламської теократії. Так, що прийшов в результаті вільних виборів ХАМАС контролює Газу, Хізбалла і його союзники стали, знову-таки цілком демократичним шляхом, фактичними хазяями в Лівані, а Партія справедливості і розвитку в поступово привласнює собі повний контроль над Туреччиною, цілеспрямовано згортаючи світські досягнення Ататюрка. На жаль, є усі підстави вважати, що події в Єгипті і Тунісі розвиватимуться за схожим сценарієм. У Країні пірамід націоналісти і демократичні рухи вже зараз випробовують побоювання, що на майбутніх виборах тріумфальну перемогу отримають Мусульманські брати . Прибічники нового курсу у Білому домі заявляють, що Захід проводив невірну політику, роблячи ставку на репресивні авторитарні режими і виходячи з нібито неправдивої передумови, що єдиною альтернативою ним є радикальні ісламісти. Ми виходили з передумови, що відносно арабського світу існують два варіанти: автократія, яка ми добре знаємо, і ісламські фундаменталісти, яких ми боїмося. Це давало нам раціональні підстави блокувати реальні політичні зміни і участь в політичному житті широких мас населення, що і привело, кінець кінцем, до спонтанних виступів на площі Тахрир , – стверджує Бернс. Таким чином, нам пропонується провести своєрідний експеримент і перевірити, наскільки неправі були арабські лідери і ми самі, підтримуючи цих лідерів. Але головне – попереду. Нам говорять: усі неісламістські режими приречені на крах, і тому в інтересах США зробити все для їх трансформації. А тепер уявіть собі саудівського або йорданського правителя, що читає все цього. Що він повинен відчувати у цей момент? Що ісламські екстремісти – це міраж ? Що іранська загроза – не більше ніж фікція? Що США готові кинути їх на поживу заклятим ворогам? Давайте будемо реалістами: революції в Тунісі і Єгипті сталися не завдяки соціальним інтернет-мережам типу Facebook, що вивели на вулиці тисячі молодих людей, а завдяки підтримці демонстрантів арміями цих держав. В той же час революції в Ірані, Сирії, Йорданії, Саудівській Аравії, Бахрейні і низці інших країн Близького Сходу не відбулися тому, що тамтешні сили безпеки зберегли вірність режимам. Іншими словами, при владі залишилися не ті правителі, які прислухалися до думки Америки і спиралися на неї, а як раз ті, хто проігнорував американські вимоги і безжально подавив протести. На плаву залишилися саме радикальні антиамериканські режими, тоді як помірні прибічники США виявилися зметені змінами. Нова концепція Білого дому зводиться до наступного висновку, озвученому Бернсом: Режими, що не відповідають легітимним народним вимогам, неминуче стають не лише менш гнучкими, але ще брутальнішими і репресивнішими, а отже, менш стабільними. Масові протести, спрямовані на досягнення універсальних цінностей, призводять до різних результатів в різних країнах, проте жодна з них не захищена від потрясінь. Політичні системи подібні до велосипеда: якщо перестати крутити педалі, то неминуче рухнеш на землю . Іншими словами, кардинальні зміни в арабських суспільствах, з цієї точки зору, абсолютно потрібні. Чи США допоможуть змінити існуючі режими, або народи регіону візьмуть долю у власні руки і самі здійснять довгождані зміни. Виходячи з цього, передбачається, що в інтересах адміністрації Обами зробити все для скидання правлячих режимів, оскільки результатом цього буде створення відкритих демократичних суспільств і, як наслідок, досягнення більшої стабільності в регіоні.
Бернс проголосив це таким чином: В наших довгострокових інтересах підтримати створення відкритіших і відповідальніших перед своїми народами урядів. Такі уряди будуть сильнішими і стабільнішими партнерами. . При цьому він визнав, що в короткостроковій перспективі можливі труднопредсказуемие сценарії і дестабілізація положення . Проте кінець кінцем це єдино правильний шлях, переконаний Бернс. Тобто регіон може вчинити реверс, повернувшись до авторитарних режимів, на кшталт того, що існував при Мубараке. Але чи не побоюється Бернс створення на місці старих режимів нових і ще агресивніших, войовничих і відверто ворожих Заходу, як це сталося в 1979 році в Ірані? Заступник держсекретаря США навіть не згадує про такий сценарій, немов релігійні фанатики взагалі не здатні на скільки-небудь серйозні погоджені дії і є групою вуличних хуліганів, а не потужною ідеологічною структурою, що користується масовою підтримкою. Правда, він згадує про економічний застій і нездатність підвищити рівень життя мас як про чинник, здатний посилити вплив екстремістів. При цьому не уточнюється, про яких саме екстремістів йде мова, чи є у них деяка ідеологія і чи представляють вони собою організовану силу. Загалом, у своєму виступі Уільям Бернс на подив успішно, послідовно і упевнено вирішує усі проблеми арабського світу, і, непрямим чином, проблеми США. На мій погляд, усе це не має анінайменшого відношення до реального стану речей, і надії адміністрації Обами за короткий строк демократичними реформами перетворити бідні арабські країни, що страждають від незліченних соціальних недуг, на багаті, процвітаючі і стабільні, виглядають, як поганий жарт. Так, наприклад, Бернс заявляє: Ми можемо дати імпульс приватному сектору в арабських країнах, в якому буде працевлаштовані маси населення, що відчайдушно потребують робочих місць. Це украй важливо, враховуючи демографічну ситуацію і сподівання людей , що живуть тут. Насправді? Чомусь подібні перетворення не вдається здійснити навіть в процвітаючій Америці з її велетенським потенціалом і вільним ринком. А який найгірший сценарій уявляє собі адміністрація Обами? Опис його украй розпливчато і туманно. Політика обраного демократичним шляхом народного уряду може в деяких випадках вступати у більше протиріччя з американськими інтересами, ніж це було при авторитарних режимах. Вибори іноді можуть призводити до небажаних результатів , – викладає думка Білого дому Бернс. Що він має на увазі? Уряд ХАМАСа в Газі або Хізбалли в Лівані? Чи можуть небажані результати привести до ліквідації американських баз, підтримки терору, військових дій, роздмухуванні антиамериканської істерії? Усе це залишається за рамками виступу заступника держсекретаря. І, нарешті, головне, і, мабуть, найсумніше. У мові Бернса не було сказане ні слова про підтримку демократичних рухів проти Сирії, Ірану і режиму ХАМАСа. Резюмуючи сказане вище, нам залишається тільки визнати очевидне: мета адміністрації Барака Обами – скинути або істотно ослабити порівняно помірні і прагматичні арабські режими за допомогою серйозних політичних реформ і діалогу з лідерами опозиції. Чи означає це, що Білий дім підштовхує короля Йорданії Абдаллу до переговорів з Мусульманськими братами ? Чи можна це трактувати як підтримку Сполученими Штатами ХАМАСа в його протистоянні ФАТХу, представляючому ПА? При цьому Бедий будинок не бачить протиріччя між своєю стратегією по послабленню дружніх режимів і тривалою політикою конструктивного залучення Сирії, що є однією з найбільш репресивних диктатур арабського світу. Обамі і його оточенню не заважає той факт, що влада в Лівані фактично захопила Хізбалла – маріонетка Ірану і провідник інтересів цієї країни на Близькому Сході. І так само керівництво США не бачить ніякого протиріччя у своїй прихильності демократичним змінам , з одного боку, і повній байдужості до безжального пригнічення опозиції в Ірані, Туреччині і Лівані.
Більшість оглядачів, оцінюючи політику Білого дому, упускають і ще одну істотну деталь: Барак Обама своєю політикою послабляє не лише Ізраїль, підштовхуючи його своїми вимогами і тиском до самогубних поступок. Так само американський президент поводиться відносно відносно помірних, дружніх Америці і Заходу антиісламістських режимів, що намагаються стримати експансію Ірану. У останній частині своєї мови Уільям Бернс згадує про прагнення своєї країни Зміцнювати співпрацю з країнами Персидської затоки, вести боротьбу з тероризмом і робити зусилля із запобігання володінню Іраном ядерної зброї, що приведе до катастрофічної гонки озброєнь на Близькому Сході . (ZMAN.com)
Ізраїлю коштувало величезних праць переконати керівництво соціальної мережі Facebook закрити групу Третя палестинська інтифада , що закликає до нового повстання і насильства проти Ізраїлю. Араби і мусульмани, що погрожували бойкотувати Facebook у разі, якщо група буде закрита, відповіли інакше: в лічені дні після закриття групи Третя палестинська інтифада в Facebook з’явилися десятки нових аналогічних груп, і кожна з них нестримно поповнюється прибічниками. На піку популярності закрита група налічувала близько півмільйона прибічників. Лише після численних скарг користувачів і навіть офіційної скарги, поданої міністром пропаганди Юлієм Эдельштейном(Ликуд) в компанію Facebook, група була видалена. Невідомо досі, чи мало прохання Эдельштейна вирішальне значення. Група Третя палестинська інтифада набирала прибічників під гаслом: Палестина звільниться, і ми – ті, хто звільнить її . Нижче значилася дата: 15 травня 2011. (cursorinfo.co.il)
Палестинська поліція продовжує інтенсивне розслідування вбивства ізраїльського актора Джулиано Мер-Хамиса. Невідомі вбивці застрелили його 4 квітня біля Театру Свободи в Дженине. Учора поліцейські вже затримали декілька чоловік для допитів у справі про вбивство, але нині невідомо, чи пов’язані затримані з цим злочином. Палестинські джерела повідомили також, що вночі в Дженин прибутки ізраїльські військові, такі, що теж опитали свідків вбивства Мер-Хамиса. Сьогодні, 5 квітня, стало відомо про затримання члена палестинського угрупування ХАМАС, підозрюваного у вбивстві. Радіостанція Коль Исраель повідомила, що затриманий імовірно, був одним з двох кілерів в масках, що стріляли в Джулиано Мер-Хамиса. Закария Зубейди провів у вівторок прес-конференцію і заявив, що Мер-Хамис ліг жертвою конфліктів між різними угрупуваннями в Дженине. За словами Зубейди, за вбивством стоїть велика терористична організація або держава. Він відкинув можливість вбивства з приватних причин . Зубейди додав, що палестинські спецслужби затримали не менше 20 підозрюваних в причетності до цього злочину. Раніше акторові погрожували релігійні фанатики, що вважали його театр провідником негативного західного впливу. Розправа із засновником Театру Свободи викликала безліч засуджень насильства, як з боку терориста Закарии Зубейди, друга убитого актора, так і з боку прем’єр-міністра ПА Салама Файяда. Палестинська влада обіцяє знайти винних у вбивстві. Слід зазначити, що сайт організації ХАМАС Палестинський інформаційний центр (ПИЦ) проігнорував гучне вбивство в Дженине. Ісламісти не згадали про цю подію ні на арабоязичной, ні на англомовній, ні на російськомовній версії сайту. Нагадаємо, учора увечері двоє вбивць застрелили Джулиано Мер-Хамиса, коли той сідав в автомобіль біля театру. У тіло актора потрапили п’ять куль, і він помер в лікарні від отриманих ран. Няня його дітей, що знаходилася в машині, була поранена. 52-річний Джулиано Мер-Хамис досить багато часу проводив в Дженине. Його мати – израильтянка-еврейка, а батько – араб. Мати Джулиано Мер-Хамиса свого часу заснувала в Дженине театр, в якому грав бойовик Бригад мучеників Аль-Акси Захара Збейди. Збейди брав участь і в створенні Театру Свободи в Дженине, директором якого став Джулиано Мер-Хамис. (newsru.co.il)
Газета The New York Times опублікувала статтю Бернарда Авишайя під заголовком Новий план Обами спрямований на послаблення партії Либермана
Обамі слід призвати близькосхідний квартет до складання нового плану ізраїльсько-палестинського мирного врегулювання, пише у своїй статті в The New York Times оглядач Бернард Авишай. Що б не сталося в Лівію, Америку ніколи не рахуватимуть поборницей арабської демократії, якщо збережеться враження, ніби вона зневажливо ставиться до окупації, що стосується палестинців , – пише він. Обама знає, що шанси на успіх переговорів Нетаниягу з Абу-Мазеном(Махмуд Аббас) дорівнюють нулю. Знає він, і який має бути результат переговорів, що проводяться у дусі доброї волі , – додає автор. У 2007-2008 роках Аббас і тодішній ізраїльський прем’єр Ольмерт провели 36 зустрічей. У результаті вони домовилися по суті з питань безпеки, обміні землями на базі меж 1967 року, визнанні статусу Єрусалиму святою купіллю , а також проблеми біженців. Нестикування були відносно невеликі: все зводилося до різних поглядів на долю трьох великих поселень і кількість палестинських біженців, яких слід впустити назад в Ізраїль , – говориться в статті. План Обами повинен сформулювати позицію США відносно способів усунення цих проломів , рекомендує автор. Є думка, що Обамі не слід висувати свій план, оскільки Нетаниягу його відкине, а Аббас не зможе виконати зважаючи на свою непопулярність. Автор вважає такий погляд помилкою: мета плану Обами – його схвалення не конфліктуючими сторонами, а членами світової спільноти.
План Обами обкреслить загальний погляд міжнародного співтовариства на шляхи заспокоєння і, таким чином, зробить тиск на конфліктуючі сторони, послужить зручним критерієм, точно резолюція ООН про розділ земель в 1947 році . Для палестинської молоді план стане знайомий, що створення держави, визнаної за кордоном, маячить на горизонті. У Ізраїлі план зміцнить позиції помірних(Кадими, Аводи) і відбере політичний центр у Ликуда, НДИ Либермана і релігійних сил. План дозволить ізраїльським глобалістам стверджувати, що жереб кинутий, що ситуацію в Газі потрібно міняти, що тільки вони в силах зберегти стосунки з Вашингтоном і врятувати Ізраїль від міжнародної ізоляції , говориться в статті. Якщо Обама упустить шанс, помірні з обох боків програють. Поселень ставатиме все більше, а атмосфера насильства посилиться: всяке застосування сили штовхає помірних в табір екстремістів. Аббас сказав мені, що подасть у відставку, якщо до вересня не буде помітного прогресу , – пише автор. Програє і Обама – він відштовхне від себе арабські площі , але не заспокоїть американські круги, які підтримують уряд Нетаниягу , – вважає автор. (cursorinfo.co.il)
Суд зняв заборону з публікації обвинувального висновку проти палестинського інженера Дирара Муси Абу-Сиси, який, за твердженням зарубіжних ЗМІ, був викрадений на території України 19 лютого і таємно доставлений в Ізраїль. Обвинувальний висновок проти Абу-Сиси був раніше представлений прокуратурою до окружного суду Беер-Шеви. Суд продовжив арешт Абу-Сиси до завершення розглядів. Дирару Мусе Абу-Сиси ставиться за провину членство в терористичній організації, замах на вбивство і виробництво зброї. За даними обвинувального висновку, Абу-Сиси відігравав важливу роль в терористичній діяльності ХАМАС і займався модернізацією ракет, використовуваних для обстрілу ізраїльської території. Завдяки його професійним навичкам, ХАМАС отримав точніші ракети, здатні долати великі відстані. У обвинувальному висновку вказано, що Дирар Муса Абу-Сиси навчав бойовиків у військовому училищі бойового крила ХАМАС Бригади Изаддина аль-Касама , підтримував тісні зв’язки з керівниками угрупування в секторі Гази Ахмадом Джабри і Мухаммадом Дейфом і брав участь в розробках і модернізації ракет касам і протитанкових ракет. Абу-Сиси вчився на Україні, де придбав отримав спеціальність інженера-електрика і захистив дисертацію. У Харкові він отримав великі знання про ракетобудування. Зокрема, його викладачем був фахівець з ракет Скад , який отримав в 1995 році для Абу-Сиси дозвіл на присутність на лекціях з ракетобудування у військовій академії. У обвинувальному висновку підкреслюється, що в терористичній організації ХАМАС Дирар Муса Абу-Сиси виконував безліч функцій у сфері розробки і виробництва боєприпасів, головним чином, протитанкових ракет і ракет касам . Він брав участь в модернізації і виробництві тисяч ракет касам , які за останні роки були випущені по ізраїльській території. У ХАМАС Дирар Абу-Сиси був завербований в 2002 році Назером Рианом, одним з активістів Бригад Изаддина аль-Касама . Риан познайомив Абу-Сиси з представниками керівництва угрупування, включаючи Салаха Шхаде і Мухаммада Дейфа. Він був задіяний в групі інженерів під керівництвом Мухаммада Дейфа, розробкою ракет і бомб, що займалася. З 2005 року Дирар Муса Абу-Сиси займався безпосередньо збільшенням дальності ракет, вироблюваних бойовиками ХАМАСа. Йому вдалося добитися збільшення дальності ракет з 6 кілометрів до 9-15 кілометрів вже в 2005 році, і до 22 кілометрів – в 2007 році, після чого інженерам ХАМАС вдалося підвищити дальність ракет до 37-45 кілометрів. За даними обвинувального висновку, Абу-Сиси брав участь у випробуваннях ракети, яку бойовиків випустили у напрямі моря. За даними обвинувального висновку, Дирар Муса Абу-Сиси займався розробкою ракети Ясин , у рамках своєї роботи він збільшив діаметр ракети з 6 сантиметрів до 16 і 26 сантиметрів з метою підвищення дальності і посилення бойової сили ракет. Спроба збільшити діаметр ракети до 37 сантиметрів виявилася невдалою. Сам Абу-Сиси заперечує свою причетність до терору: в суді він заявив, що співробітники ізраїльських спецслужб використали його в надії отримати інформацію про місцезнаходження викраденого ізраїльського військовослужбовця Гилада Шалита, а коли вони, із слів палестинця, зрозуміли, що Абу-Сиси не має в розпорядженні цією інформацією, йому нібито зшили справу про терор . Дирар Муса Абу-Сиси покладає відповідальність за своє викраденні на службу розвідки Мосад і особисто главу ізраїльського уряду Биньямина Нетаниягу, і стверджує, що усі звинувачення проти нього – брехня. (newsru.co.il)
Комісія Кнесета з державного контролю має намір переглянути попереднє рішення і розширити область перевірки джерел фінансування і рівня комфорту закордонних поїздок не лише Биньямина Нетаниягу, але і інших представників політичної еліти Ізраїлю. Таким чином, умови, в яких здійснював ділові поїздки закордон Биньямин Нетаниягу, будуть порівняні з умовами, які створювали собі інші представники еліти, і виведення держконтролера Михи Линденштрауса, не будуть обвинувальним висновком проти Нетаниягу, як того бажав голова комісії Кнесета, Йоель Хасон( Кадима ), а стануть загальними нормативними рекомендаціями відносно усіх представників політичної еліти країни. В зв’язку з цим важко не згадати про аргумент, представлений колишнім прем’єр-міністром, Эхудом Ольмертом, в звою захист на суді у справі Ольмерт-турс : – Отримання додаткового фінансування від філантропів і організацій при організації закордонних поїздок було і є загальноприйнятою практикою в ізраїльській політичній еліті .( Кур’єр )
Міністр оборони Эхуд Барак затвердив генеральні плани розвитку поселень Нофим в Самарієві, Эшколот на Півдні Хевронского нагір’я, Хемдат і Ротем в Йорданській долині. Про це повідомило 4 квітня радіо Коль Исраель . Як говорять в міністерстві оборони, йдеться про законні поселення, побудовані на землі, яка належить державі. Свого часу ці поселення отримали дозвіл будуватися, але їх генплани тоді не були затверджені. По суті, нинішній дозвіл узаконив усе те, що вже побудоване досі. Якщо керівництво поселень захоче побудувати що-небудь ще, знадобляться нові санкції Барака. Отримати їх – украй складне завдання. У останні півтора роки міністр оборони – в інтересах мирного процесу і щоб не нервувати Барака Хусейна Обаму – не санкціонує реалізацію будівельних проектів в поселеннях. (isra.com)
Комісія кнесета з державного контролю доручить держконтролерові Михе Линденштраусу перевірити поїздки усіх високопоставлених ізраїльських чиновників, що їздили за кордон в останнє десятиліття. Як повідомляє Маарив , в комісії є тверда більшість, що підтримує розширення перевірки, яка включатиме поїздки за кордон в останнє десятиліття усіх президентів і прем’єр-міністрів у минулому і сьогоденні, міністрів і їх заступників, глав опозиції і депутатів кнесета, що обіймали свої посади увесь цей період або тільки його деяку частину . Це питання, як і багато інших в комісії перетворився на суто політичний. Так депутати від правих партій, що входять в коаліцію виступили за розширення мандату перевірки. Їх підтримав депутат кнесета Отниель Шнеллер(Кадима). У свою чергу, Кадима категорично заперечує проти розширення повноважень перевірки окрім перевірки прем’єр-міністра Биньямина Нетаниягу. Це дуже цікаво, що саме Йоель Хасон, глава комісії з державного контролю, який провів більше напівроку за кордоном, заперечує проти серйозної і усеосяжної перевірки , – заявив глава уряду Биньямин Нетаниягу на засіданні міністрів від Ликуда. (cursorinfo.co.il)
Міністр промисловості і торгівлі Очманілому Симхон(Авода) оголосив про свій вибір між кандидатами на пост глави Антимонопольного управління міністерства. Конкурс виграв Девид Гило, професор тель-авівського університету, що вважається міжнародним експертом за антимонопольним законодавством, проте що не має, наскільки відомо виданню TheMarker, ніякого управлінського досвіду. Крім того, у бізнес-співтоваристві в останні тижні мусирувалися чутки про те, що кандидатуру Гило підтримують великі олігархи, вважаючи, що його погляди на роль держави в економіці прийнятніше для їх інтересів. Конкурентом Гило був нинішній юридичний радник управління Боаз Голан. (ZMAN.com)
Комітет родичів жертв трагедії на Кармеле подав до Вищого суду справедливості(БАГАЦ) апеляцію на рішення нагородити відзнаками(ЦАЛАШ) співробітників поліції, що брали участь в порятунку людей в дні пожежі. Сім’ї курсантів Управління в’язниць, згорілих в автобусі, що потрапив у вогняну пастку, просять затримати видачу відзнак, поки державний контролер Миха Линденштраус не представить свій звіт за обставинами трагедії. Поліція закінчила розслідування обставин трагедії на Кармеле, але постійно відкладає публікацію виведень слідства. Швидше за все, виведення не будуть опубліковані, поки не вийде у світ звіт державного контролера, присвячений обставинам трагедії. У канцелярії прем’єр-міністра, ознайомившись з виведеннями розслідування, підтримали ідею опублікувати їх негайно. Проте, публікація неможлива без згоди усіх родичів жертв. В основному йдеться про родичів курсантів Управління в’язниць, загиблих у вогняній пастці в автобусі. Минулого тижня поліція представила родичам жертв повну картину подій, відновивши обставини трагедії хвилина за хвилиною. Частину сімей настоюють на тому, щоб негайно були опубліковані усі обставини. Інша частина не погоджується на публікацію усіх виведень із-за того, як представлені в звіті їх загиблі родичі. Вони просять вирізувати із звіту частину деталей перед публікацією. Нагадаємо, ліс поряд з горою Кармель в околицях Хайфи, третього за розміром міста країни, спалахнув 2 грудня. Поширенню вогню сприяла жарка погода. За попередніми даними, вогонь знищив п’ять тисяч гектарів земель і п’ять мільйонів дерев. Із-за пожеж загинули 44 людини, а 17 тисяч жителів було вимушено покинути свої доми. За непідтвердженими даними, причиною пожежі стало незагашене після пікніка вогнище. Поліція затримала винуватців займання – ними виявилися двоє підлітків з села Усафия. (cursorinfo.co.il)
Газета Маарив опублікувала статтю Вудь Манора під заголовком Хто сказав, що Ізраїль абсолютно не готовий до стихійних лих ?
Як і очікувалося, звіт державного контролера про рівень готовності Ізраїлю до можливого землетрусу, містив найгострішу критику на адресу уряду і ряду державних структур. Нинішній держконтролер відомий своєю схильністю вигадувати звіти, що лякають. Властивий державному контролерові стиль складання звітів іноді заподіює збиток, оскільки страждає від відомого синдрому, описаного у байці про хлопчика-пастуха, який брехав про те, що до стада наближаються вовки. Коли ж вовк дійсно наблизився до стада, ніхто не повірив маленькому брехунові. Іншими словами, якщо, як це стверджує державний контролер, все настільки погано, все настільки прогнило, нічого не функціонує, то наступною стадією повинен стати цивільний нігілізм. Або прийшов час сказати, що державний контролер дещо перебільшує – незважаючи на усі проблеми, держава Ізраїль функціонує нормально. Але якраз у випадку з готовністю(а точніше – неготовністю) Ізраїлю до землетрусів держконтролер абсолютно прав. Особливо, коли мова заходить про небезпечне і безвідповідальне рішення міністерства фінансів перекласти турботу про зміцнення житлових будівель на плечі приватних підприємців. Державний контролер користується високою репутацією, і тому його слова будуть почуті. За прогнозами фахівців, потужний землетрус в нашому регіоні може статися вже в самий найближчий час. Воно заподіє колосальний збиток. Досить згадати, що під час останнього землетрусу, події тут в 1927 році, загинуло 400 чоловік. В ті роки населення країни складало менше мільйона чоловік. Звичайно, в ті роки стандарти житлового будівництва були украй низькими, але з іншого боку в районі Хайфского затоки не було нафтопереробних підприємств. Ще не пізно виправити положення. Щодня можна займатися послідовним зміцненням громадських будівель, лікарень, шкіл і тому подібне. Для цього вимагається прийняти державне рішення. Зрозуміло, йдеться про гроші. Той, хто повинен прийняти це рішення, знаходиться в канцелярії глави уряду. Той, хто повинен це рішення реалізувати, сидить в міністерстві фінансів. Дивним чином саме ці два керівники ніяк не відреагували на звіт державного контролера. І якщо мовчання прем’єр-міністра можна хоч якось виправдати високою зайнятістю, то мовчання глави мінфіну виправдати не можна нічим. (cursorinfo.co.il)
Єврейська організація ЛЕХИ(Лохамей Херут Исраель – Борці за незалежність Ізраїлю ) серйозно зважувала можливість замаху на прем’єра Великобританія Уїнстона Черчіля. Про це повідомило 4 квітня, новинне агентство NRG. З документів Національного архіву Лондона, які дозволила до публікації державне відомство британської контррозвідки MI5 слідує, що один з активістів ЛЕХИ, затриманий в квітні 1945 року, поділився планами замаху з британськими слідчими. За його словами, пропозиція ліквідовувати Черчіля була винесена на обговорення в листопаді 1944 року Элияху Бейт-Цури, який надалі разом з Элияху Хакимом брав участь у вбивстві лорда Едварда Гіннесу(барона Мойна) в Гезире, передмісті Каїра. З місця замаху вони намагалися сховатися на велосипедах, але були схоплені єгипетською поліцією. Пізніше Элияху Бейт-Цури і Элияху Хаким були страчені англійцями через повішення. З документів виходить, що представники британської розвідки спочатку не особливо занепокоїлися планами активістів ЛЕХИ, проте після вбивства барона Мойна і теракту в готелі Мелех-Давид в Єрусалимі, почали відноситися до загроз серйозніше. Відзначається, що і після створення держави Ізраїль британським політикам загрожувала небезпека з боку єврейських активістів з ЛЕХИ. Окрім Черчіля, вони також намагалися ліквідовувати в інших британських міністрів, на чолі з міністром закордонних справ Ернестом Бевиним. (cursorinfo.co.il)
Пані та панове, пристебніть ремені, наш літак приземляється в міжнародному аеропорту Армагеддон … Це не голлівудський трилер про кінець світу, але це може стати реальністю – ізраїльський уряд розглядає варіант будівництва альтернативного міжнародного аеропорту в Изреельской долині. У тому самому місці, в якому, згідно з пророцтвом Апокаліпсису , повинна статися остання у світовій історії битва між силами Добра і Зла. У гори Мегиддо – Ар Мегиддо. Безперечно, країні потрібний ще один, а то і два міжнародні аеропорти. Одні-єдині повітряні ворота – це незручно, недобре з точки зору забезпечення безпеки польотів. А при надзвичайній ситуації в аеропорту ім. Бен-Гуриона країна і зовсім виявиться відрізаною від світу. Але чому в Мегиддо? З Изреельской долиною пов’язані найперші, прадавні віддання єврейської цивілізації. Поки цю землю не загорнули у бетон і асфальт, не побудували термінал, склади і інше, поки в полях від Мегиддо до Гильбоа співають птахи, а не ревуть Боїнги , тут ще можна почути гуркіт єгипетських колісниць, клич несамовитої Дебори, уявити собі втечу бойових верблюдів медианитов, повержених Гідеоном, і царя Саула, полеглого тут, на Гильбоа. Сюди можна привезти дітей і передати їм національні міфи, дати відчути простір, природу і історію країни, і не лише древню – з Эмек Изреель пов’язана і історія відродженого Ізраїлю. Тут, від Наалала до Дгании, – найстаріші сільськогосподарські поселення і комуни, створені в кінці 19 століття російськими соціалістами, толстовцями і воронежськими суботниками. Багато людей в кабінетах цього не розуміють. Вони вважають, що країна – їх власний старт-ап , їх приватна риелтерская контора, і є інші, не готові бути інфраструктурним додатком до держави Тель-Авів . Про цих, інших, і піде мова. Учора у злітної смуги учбового аеродрому Мегиддо сотні жителів Изреельской долини разом з представниками регіональних рад Мегиддо і Изреель і асоціації по розвитку регіону Амаким Умирхавим провели демонстрацію протесту проти планів будівництва міжнародного аеропорту в Мегиддо. З усіх навколишніх кибуцев і селищ сюди з’їхалися сім’ї з дітьми, як водиться в Ізраїлі, з великими похідними холодильниками і примусами для пікніка, щоб сказати уряду: Не дамо знищити долину ! Ведучим на сцені був відомий ізраїльський комік Таль Фридман( Эрец неедерет ) – він родом з Кирьят-Тивона, і тому на усю душу хворіє за долю долини. Уряд келійний, без консультацій з місцевими радами, за закритими дверима, вирішує питання про будівництво аеропорту, – сказав кореспондентові ZMAN.com Мікі Лифшиц, голова асоціації Амаким . – І ми не дозволимо йому це зробити . Зараз боротьба йде не на громадському полі, а між міністерствами і армією. Командувач ВПС доки висловлюється проти будівництва міжнародного аеропорту як в Эмек Изреель(у Мегиддо або на авіабазі Рамат-Давид), так і в Негевей(на базі ВПС Неватим, між Арадом і Беер-Шевой). Але ми знаємо, що остаточно доля долини буде вирішена найближчими місяцями, і суспільство має бути напоготові . Є набагато краща альтернатива, – говорить Микки Лифшиц. – Створити міжнародний аеропорт на базі ВПС в Неватим, в пустелі Негев. Ми на зв’язку з місцевими радами в Негевей і знаємо, що вони мріють про такий аеропорт – пустелю він не зіпсує і дасть роботу багатьом жителям півдня . Як ви оцінюєте можливий збиток від створення аеропорту в Мегиддо?
Загине практично половина долини. Ми провели експеримент: вирізували в Google комплекс аеропорту Бен-Гурион і помістили на карту Изреельской долини. Злітні смуги і руління, термінал, вантажні склади, ремонтні майстерні, авіамістечко і так далі – усе це займе простір від Мегиддо до Афули. Сьогодні я можу прогулятися пішки зі східного кінця долини в західний, але з аеропортом це буде неможливо. Серед наших активістів є колишні льотчики. Так от, вони говорять, що при заході на посадку зі сходу лайнери огинатимуть на невеликій висоті усю західну частину долини : заходити з боку Умь Эль-Фахма убік Гильбоа над кибуцем Изреель і розгортатися прямо над дахами Афули. Незважаючи на це, на жаль, мер Афули на цю демонстрацію не прийшов і з нами співпрацювати не хоче. Він твердить одне: Робочі місця, працевлаштування. .
Хіба це не аргумент?
Звичайно, потрібна робота! Як мовиться, немає хліба – немає тори! Але у роботи є тисяча осіб. Зайнятість населення повинна відповідати місцю. Якщо молитися тільки богові робочих місць, то наша країна не відрізнятиметься від Гонконгу і Сінгапуру. Залишиться тільки скло і бетон. Тут немає жодної людини, яка була б проти створення робочих місць. Давайте розвивати зайнятість, яка вписувалася б в цей пейзаж, таку як туризм, готельну справу. Великі аеропорти пожирають все навкруги і підминають під себе увесь регіон. У нас є дані, згідно з якими регіональна рада дуже скоро втратить контроль над розвитком регіону, якщо тут з’явиться міжнародний аеропорт. Так це сталося з аеропортом ім. Бен-Гуриона.
У вас є прибічники в уряді, в Кнесеті?
Нас підтримує міністр охорони довкілля, міністр сільського господарства. Міністр національних інфраструктур Узи Ландау – теж проти аеропорту в Изреельской долині. Сильван Очманілому, міністр розвитку Галилеи і Негева, – проти, Буги Аялон – проти. Матан Вильнаи – теж. Вже непогано.
Яка позиція партії Наш Будинок Ізраїль ? Міністр туризму адже представник цієї партії, і Изреельская долина – одна з туристичних перлин Ізраїлю…
Поки ми з ними не працювали, але, користуючись випадком, запрошуємо депутатів і міністрів від цієї партії до співпраці!
Редакція ZMAN.com приєднується до заклику голови асоціації Амаким Микки Лифшица до російськомовних депутатів і міністрів : якщо ви справжні патріоти Ізраїлю, допоможіть врятувати Изреельскую долину! Згідно з результатами опитування, опублікованого учора на нашому сайті, 63.56% російськомовних ізраїльтян були б вам за це вдячні. У офіційній відповіді міністерства транспорту на запит ZMAN.com говориться, що жоден з існуючих варіантів створення альтернативного аеропорту доки не затверджений . За словами прес-секретаря міністерства Зіни Ройтман, ситуація на сьогодні наступна: ВПС ЦАХАЛа, що відхиляють будь-які запропоновані програми, утрудняють роботу Мінтрансу і Управління цивільної авіації із створення альтернативного аеропорту, який у разі ЧП і екстрених ситуацій може замінити аеропорт Бен-Гурион . Були спроби прийти до угоди з ВПС і відомствами у сфері безпеки з питання створення додаткового аеропорту на базі існуючого аеропорту в Неватим, Рамат Давиде або навіть в Мегиддо. Нещодавно міністр транспорту дав вказівку Компанії ізраїльських портів(ХАНИ) перевірити можливість подовжити злітно-посадочну смугу Хайфского аеропорту у бік моря і перетворити його на міжнародний аеропорт. За словами міністра, це дозволить великим реактивним літакам вилітати в усі пункти призначення в районі Середземноморського басейну. Хайфский аеропорт теж розглядається в якості одного з варіантів створення альтернативного аеропорту . (ZMAN.com)
Відділ міністерства юстиції по розслідуванню злочинів, здійснених поліцейськими(МАХАШ), вирішив закрити розслідування проти генерал-майора поліції Ури Бар-Лева. Його підозрювали в сексуальних домаганнях. Нагадаємо, доктор Орли Инес-Кеніга звинуватила Бар-Лева в домаганнях. За її словами, під час конференції в Эйлате кілька років тому, генерал, що сидів на траві, потягнув її за руку, і вона впала. Бар-Лев, зі свого боку, стверджував, що це була випадковість, і що він негайно вибачився, а Инес-Кеніга прийняла його вибачення, обійняла і поцілувала в щоку, пише Маарив . Слідчі МАХАШ, вивчивши подію, прийняли його версію і вирішили закрити справу. Можливо, Бар-Леву доведеться ще раз просити вибачення у доктора Инес-Кеніг. Після того, як Инес-Кеніга подала скаргу на Бар-Лева, він відмовився боротися за пост начальника поліції і навіть заявив, що піде у відставку. Слід зазначити, що проти Бар-Лева є ще одна скарга. Жінка, з якою його познайомила загальна приятелька, стверджує, що генерал згвалтував її. Бар-Лев говорить, що вони вступили у інтимні відносини з обопільної згоди. Орли Инес-Кеніга подала також скаргу на Хагая Пелега, гендиректора міністерства внутрішньої безпеки, звинувативши і його в сексуальних домаганнях. Після скарги Пелег пішов зі свого поста. (newsru.co.il)
Профспілка лікарів проводить сьогодні попереджувальний страйк, який охоплює увесь сектор медичної допомоги. Страйкують 17 тисяч лікарів і 2 лікарняних каси, Клалит і Леумит , послуги 61.5% населення, що роблять. У кінці дня буде вирішено, чи продовжиться страйк лікарняних кас і завтра. Лікарі вимагають підвищення зарплати на 50%, збільшення числа ліжок в лікарнях і медичних установах на периферії. Медики сподіваються, що ізраїльтяни з розумінням віднесуться до їх вимог і витерплять незручності, заподіяні страйком. Низька зарплата примушує лікарів працювати за сумісництвом в декількох місцях, а від цього страждають хворі, які іноді не отримують необхідну допомогу вчасно.(isra.com)
Впродовж найближчих двох тижнів глядачам будуть представлено двадцять п’ять останніх досягнень француского кінематографу – картин, раніше демонстрировашихся на Берлінському, Каннському і Венеціанському фестивалях. Цей захід був організований відділом по культурних зв’язках посольства Франції в Ізраїлі. Говорить Крістоф Биго, посол Франції в Ізраїлі: Ця чудова подія, справжній момент радості. У нас прекрасне суотрудничество з Ізраїлем – і це його плоди. У рамках фестивалю глядачі побачать чудові фільми і чудових акторів . Фестиваль відкрився фільмом режисера Франсуа Озона Жінка-іграшка . Це комедія про устої французьких буржуа у кінці сімдесятих років, з Катрин Деньов і Жераром Депардье в головних ролях. У рамках заходи також будуть показані картини режисеров Луї Гареля, Клода Шаброля, Метью Амальрика. Останній режисер – в числі почесних гостей фестивалю, разом із зіркою французького кіно Ізабель Юппер. Тель-Авів також відвідав Мишель Симон, провідний французький кінокритик, упродовж останніх п’ятдесяти років освітлюючий події кінематографії П’ятої Республіки. Слово метрові французької книнокритики : Я не хочу здаватися шовіністом або націоналістом, але я думаю, що французьке кіно, можливо, краще кіно в Європі. У нас багато хороших фільмів. У рік ми робимо сто п’ятдесят стрічок, і я упевнений, що серед них попадаються хороші кінокартини різної тематики. Костюмовані фільми, комедії, мелодрамми, соціальні драми, в яких зайняті хороші сильні актори, кожен у своєму амплуа . Окрім знайомства з останніми досягненнями французького кінематографу публіку, можливо, чекає сюрприз. Незабаром в Ізраїль повинна приїхати співачка Мирей Матье. Говорить Крістоф Биго : Сподіваюся, що вона приїде, я знаю, що вона добре знайома російськомовній публіці. Адже вона була символом Франції в часи де Голля, коли він уперше відвідав СРСР в 1966 році . Що ж до фестивалю, то його фільми можна буде побачити в п’яти містах – Тель-Авіві, Єрусалимі, Сдероте, Хайфі і Рош-Пине. Відмітимо, що минулий, 2010 рік, став для французького кіно найбільш вдалим за останні 44 роки: 75 мільйонів глядачів подивилися кінострічки французьких режисерів. (ZMAN.com)
Феномен відомого автора-виконавця в жанрі авторської пісні Дмитра Кимельфельда не розгаданий досі. Цей чудовий бард став відомий в 1970-і роки завдяки пісні Графиня – ліричному і еротичному одкровенню київської молоді. А потім почалася театральна пора, стихія, Кимельфельда, що захлеснула, і що дала йому шанс познайомитися і попрацювати з такими блискучими режисерами як Юрій Любимов, Михайло Левитин, Лев Додин. Пісні на вірші Кимельфельда співали Андрій Миронов, Валерій Леонтьев, Софія Ротару, але на певному етапі це здалося йому недостатнім, він узяв в руки гітару, вивчив чотири акорди і – почав співати сам. Десять років був провідним артистом шоу-групи Фрейлехс . Він керував естрадним ансамблем ВВІР , з яким об’їздив Німеччину, Францію, Бельгію, Ізраїль, США, був лауреатом і членом жюрі багатьох фестивалів авторської пісні, одним з керівників легендарного єрусалимського Культурного центру вихідців з СРСР . Коротка Єврейська Енциклопедія оголосила його одним з родоначальників оновленого руху идишкайт у світі. По сукупності статей і досліджень в області идишкайт – культури східноєвропейського єврейства – і за вклад в російськомовну поезію, Дмитру Кимельфельду присвоїли звання Академіка Американської Каліфорнійської Академії літератури, культури і мистецтва імені Джона Кенеді при ЮНЕСКО. (news.israelinfo.ru)